Інформационная платформа участников Холодной войны
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ УЧАСНИКІВ ГІБРИДНИХ ВІЙН - ВЕТЕРАНІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Микола Петровський. ФЕНОМЕН ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ У СВІТІ

НАУКОВИЙ ТРАКТАТ. Перед читачем – історія волюнтаристського переходу третини країн світу від цілорічного майже природного, майже сонячного, часу, яким є поясний час, до штучного літньо-зимового часу



ПЕРЕДМОВА

       Перед читачем – історія волюнтаристського переходу третини країн світу від цілорічного майже природного, майже сонячного, часу, яким є поясний час, до штучного літньо-зимового часу з подальшою поступовою природною, не залежною від волі людини, втратою ним ключової функції, якою наділила цей час людина, функції енергоекономності, заради якої і був сформований цей час. За допомогою самостійно разробленого оригінального методу дослідження мені поталанило знайти причини закономірного поступового переродження літньо-зимового часу, обгрунтувати необхідність відмови від екологічно неприйнятних перемикань часу шляхом усунення однієї з двох складових частин цього часу на користь іншої. У роботі як невід'ємні складові компонененти методу знайшли застосування нові назви різних типів часу, через які проходили у своїй історії різні країни. У структурі самих назв часу крім пасивної функції часу, його обчислення, знайшла своє відображення додаткова, зовсім нова, активна, раніш відсутня, функція, функція відношення часу до економії світлової енергії, яка тут вперше виявлена в таких поняттях як енергоекономність, енергонейтральність та енергозатратність часу. Так, всім відомий поясний час тепер уже тут визначений як енергонейтральний.

 

1. СВІТОВА СПІЛЬНОТА, 1884: ПІДПИСАННЯ УГОДИ ПРО ПОЯСНИЙ,

МАЙЖЕ ПРИРОДНИЙ, МАЙЖЕ СОНЯЧНИЙ, ЧАС


      В 1878-му році канадським інженером С. Флемінгом був запропонований поясний час. Вперше був введений в США в 1883-му році. А в 1884-му році на міжнародній конференції у Вашингтоні 26 країн підписали відповідну угоду.

       Нагадаємо сутність цього часу. Поверхня Землі умовно розділена на 24 годинні пояси, кожний з яких займає 15˚ по довготі (+7.5о відносно середнього меридіану поясу). Поясам привласнені номери від 0 до 23. Ідеальні кордони поясів проходять по меридіанах. За нульову лінію планети взято Грінвіцький меридіан – середній меридіан нульового поясу, – а поясний час цього поясу прийнято за всесвітній. У межах кожного поясу час вважається однаковим і збігається з середнім сонячним часом середнього меридіану. Поясний час на суміжних поясах відрізняється на одну годину.

      У будь-якій точці ідеального годинного поясу відхилення поясного часу від місцевого сонячного в цій самій точці незначне: від –30 хвилин на крайньому східному меридіані до +30 на крайньому західному. Тому поясний час ідеального годинного поясу в будь-якій його точці з деяким наближенням можна вважати астрономічним, місцевим сонячним.

       Але реальні межі поясів не обов'язково проходять по меридіанах. З метою збереження єдиного часу всередині однієї і тієї ж адміністр ивної або природної одиниці кордони реальних годинних поясів незначно відхиляються в ту чи іншу сторону, погоджуючись з міждержавними, адміністративними кордонами, ріками, гірськими хребтами і т.п. Оскільки реальний годинний пояс більш-менш точно збігається за формою і розмірами з ідеальним, то і на цьому поясі відхилення поясного часу від місцевого сонячного, астрономічного, незначне. Тому поясний час на будь-якому поясі, який ми називаємо реальним, з припустимим наближенням можна також вважати астрономічним.

       Впровадження поясного часу значно спростило розрахунок часових поправок: різниця в часі між будь-якими двома точками планети, на якій би відстані одна від одної вони не знаходились, завжди залишається кратною цілому числу годин. Встановлення за певною схемою на всій планеті поясного часу стало своєрідною стандартизацією часу.

      В Росії, а отже і в Україні, яка в той час входила до її складу, поясний час було прийнято з 1 липня 1919-го року.

         Поняття годинний пояс має два основні значення:

       а) ідеальний годинний пояс - умовна смуга на земній поверхні шириною 15о (+7.5о відносно середнього меридіану);

       б) реальний годинний пояс - ділянка земної поверхні, що більш-менш точно збігається за формою і розмірами з ідеальним годинним поясом, і поясний час якого збігається з середнім сонячним часом середнього меридіану цього поясу.

       Але пізніше появилось ще одне значення: адміністративний годинний пояс. Адміністративні годинні пояси – це як правило ті ж реальні годинні пояси, тільки деякі з них, на відміну від реальних, за конфігурацією і розмірами значно відрізняються від ідеальних. Такі нестандартні пояси особливо характерні для багатопоясної Росії, де вони з 2011-го року були перейменовані на годинні зони. Позначати поясний час будемо великою літерою П.

 

2. ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ: ФОРМУВАННЯ ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ

У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ТА ІНШИХ КРАЇНАХ

 

       Фатальна думка про можливість економії штучної світлової енергії шляхом впровадження більш ранніх відбою і підйому населення вперше зародилась у голові відомого американського політика і вченого Бенджаміна Франкліна ще тоді, коли про поясний час не було і мови. У 1784 році, перебуваючи в столиці Франції, він “помітив, що о 6-ій ранку весняного дня сонце заливало весь Париж яскравим світлом, проте більшість городян не бачила цього, оскільки міцно спала. Було б розумним і вкрай економічно вигідним, якби навесні парижани вставали раніше і не палили б свічки, щоб працювати в другій половині дня” («Створення літнього часу». 03.12.2009. Washington ProFile, www.washprofile.org).

       В розвиток цієї ідеї в 1905-му році мешканець графства Кент Великобританії Вільям Віллет запропонував переводити годинну стрілку в літньому півріччі на годину вперед. Великобританія першою взяла на озброєння цю ідею. Навесні 1908-го року перевела годинну стрілку на годину вперед, запровадивши в літньому півріччі замість поясного часу поясний час плюс 1 година. (Цей час надалі будемо називати надпоясним. На початку свого впровадження такий час мав властивість економити світлову енергію (задля цього він і був придуманий), і такий час будемо називати так: енергоекономний надпоясний час, скорочено нП-час або просто нП). А восени перевела Великобританія стрілку на годину назад, повернувши поясний час. З 1916-го року на такі ж щорічні дворазові перемикання годинників перейшли Німеччина та Австро-Угорщина. В подальшому літній час ввели десятки інших країн світу. В теперішній час двічі на рік годинники переводять майже 70 країн світу.

       Радянський Союз введення надпоясного часу з тією ж метою економії світлової енергії в 1931 році здійснив по-іншому. Годинники були переведені на годину вперед тільки один раз і на на термін «надалі до відміни», і, як виявилось, це «надалі» простяглось на кілька десятиліть. Введений декретом Ради Народних Комісарів СРСР цілорічний енергоекономний надпоясний час одержав назву декретний час.

       Після впровадження надпоясного часу відхилення прийнятого місцевого часу від місцевого сонячного у будь-якій точці навіть ідеального годинного поясу в літньому періоді стало знаходитись у межах від +0,5 години на східному кордоні до +1,5 години на західному. При цьому часі установи, організації і т.п. при незайманих розпорядках дня, розкладах занять і робіт, графіках руху транспорту тощо стали розпочинати і закінчувати роботу на годину раніш, аніж при поясному. Після переведення годинників на годину вперед переважна більшість людей з першої ж доби почала вставати на годину раніш звичного, біологічно прийнятного, часу підйому, наприклад, не о 6-ій, а о 5-ій, тепер уже не висвітленого на годиннику поясного часу, і відповідно лягати спати також на годину раніш, наприклад, не о 22-ій, а о 21-ій годині поясного часу, що дозволило о вечірній порі протягом години економити частину штучної світлової енергії. Таке відхилення в часі не могло не призвести до порушення режиму сну і неспання людини..

        Якщо існуючий до цього поясний час служив людині тільки як засіб обчислення, то новий час, надпоясний, став виконувати ще й функцію економії світлової енергії. В скороченому вигляді, символічно, перехід різних країн від поясного часу, енергонейтральність якого не викликала сумнівів, до літнього енергоекономного надпоясного запишемо так:

 

П ≡ (П v П) → {н(П) v П} → (нП v П).                                                (1)

 

       Не плутати вирази н(П) і нП. Вираз н(П) означає тільки но встановлений енергоекономний час після першого переведення стрілки годинника на годину вперед після дії поясного часу П, а нП означає усталений енергоекономний час. Вираз (нП v П) – це є скорочене позначення такого літньо-зимового часу, коли в залежності від сезону діє або енергоекономний надпоясний час (в літньому півріччі) або ж енергонейтральний поясний (в зимовому).

 

3. ПЕРЕРОДЖЕННЯ (ЗВЕДЕННЯ НАНІВЕЦЬ ЕНЕРГОЕКОНОМНОСТІ) ЛІТНЬОГО ЧАСУ – ОСНОВНОЇ СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ

 

     Для людини його біологічний ритм «неспання-сон» є життєво важливий і генетично опосередкований процес. Енергоекономний надпоясний час робить цей процес біологічно ненормальним і в зв'язку з цим може призводити до небажаних проявів в стані здоров'я людини. Доба підйомом і відбоєм розділена на дві частини. З давніх давен активна частина добового ритму (неспання) виявилася асиметричною щодо сонячного полудня (12 годин), зміщеною в бік вечірнього часу Пора начебто уже і спати людині, уже темно надворі, а вона все ще не спить, а вранці при природному освітленні продовжує спати. Такого зміщення у людини не було тоді, коли вона в своєму розвитку ще не дійшла до винаходу прийнятного для широкого використання в побуті штучного освітлення, коли людині нічого іншого не залишалося, як лягати спати відразу після настання темряви і вставати після її припинення.

     Панін Андрій Валерійович (кандидат географічних наук, доцент, географічний факультет Московського державного університету) зміщення активної фази ритму людини в бік вечірнього часу пов’язує з розвитком урбанізації суспільства, зі значним збільшенням процентної долі міського населення в усьому складі суспільства. Маючи на увазі в першу чергу міський прошарок населення, це явище пояснює так: “Люди, вставши з ліжка, відразу ідуть на роботу, а після роботи відправляються на громадські заняття і розваги і добираються до постелі далеко після заходу Сонця” [1].

       Але для виникнення такого зміщення були інші, більш вагомі, і я би сказав, природні мотиви. Про виховання дітей, і взагалі про дітей, про підростаюче покоління, автор забув. Колись наші мудрі предки і в сільській (не тільки в міській) місцевості прив'язку сну до часу доби розпочали з відбою. Брались до уваги два чинники, що діяли в діаметрально протилежних напрямках: з одного боку необхідність економії світлової енергії, з іншого потреба в наявності достатнього часу для спілкування членів сім'ї у вечірній час. Занадто пізній відбій завжди пов'язаний з втратами світлової енергії. Батьки стежили за тим, щоб діти не лягали спати пізно, виключно з міркувань (зауважте!) економії світлової енергії. Тоді що? Дорослим і дітям треба лягати спати відразу після настання вечірньої темряви? Ні! Занадто ранній відбій протипоказаний, оскільки пов'язаний зі зведенням до нуля найціннішого вечірнього часу спілкування батьків і дітей, часу, асоційованого з темрявою за вікном, часу, коли всі члени сім'ї в зборі, всі вдома. Регулярне денне спілкування не завжди і не у всіх виходить: свої справи у батьків, свої у дітей. І коли ж як не ввечері, в темну пору доби, можна було членам сім'ї об'єднатись, батькам попрацювати з дітьми, приділити їм більше уваги, школярам попрацювати з виконанням шкільних завдань? Виходить, що батькам треба пізніше вкладати дітей і самим лягати спати пізніше. Так і встановився відносно пізній час відбою, який після століть чи тисячоліть став біологічно прийнятним. Оптимальному відбою при прийнятній тривалості сну став відповідати і оптимальний підйом, а отже, помірний часовий фон, спокійний режим сну і неспання. І при чому тут урбанізація суспільства і окремий режим життєдіяльності міського населення?

       На погляд Паніна А.В., небажане зміщення активної фази ритму людини спричинене тим, що “в якості загальносвітового стандарту система поясного часу працює невдало”, бо поясний час орієнтований на сонячний полудень (12 годин – середина дня). З таким твердженням не можна погодитись. Та і як міг пасивний інструмент виміру – система обчислення поясного часу (якраз обчислення, бо ніякої іншої функції, окрім обчислення, у поясного часу немає) – негативно вплинути на якість того явища, яке вимірюється? По Паніну А. В. виходить, що поясний час тому недосконалий, що орієнтований на сонячний полудень, в той час як людина біологічно на цей полудень не орієнтована. Але ж Панін А.В. сплутав тут два різні типи орієнтації: орієнтацію часу і орієнтацію людини в часі. З його посилок виходить, що якщо підйом і відбій сучасної людини відстають в часі від кінця ранкових і початку вечірніх сутінок відповідно, а не співпадають з ними, тобто якщо режим життєдіяльності сучасної людини є несиметричний відносно сонячного полудня, в той час як поясний час орієнтований саме на цей полудень, то в цьому явищі винен (“працює невдало”) поясний час. Учений захищає збочений, не зорієнтований на сонячний полудень, штучний надпоясний час, який дійсно примусово приблизив середину часу неспання людини до сонячного полудня, примусив людину лягати спати майже на початку вечірніх сутінок і підніматись майже наприкінці ранкових сутінок, тобто наблизив розпорядок дня сучасної людини до розпорядку первісної людини, яка окрім природних сонячного та місячного освітлення ніякого іншого, тобто штучного, не знала. Таке наближення частково відбулось, і темний вечірній час спілкування членів сім’ї між собою, необхідний для виховання дітей, скоротився на годину. Це негативно вплинуло на процес виховання молоді, та ще й цьому явищу допомогла екологічно небезпечна атака сезонних перепадів часу на людей, і особливо на дітей з їх ще неусталеною психікою [4]. В останні роки зріст молодіжної невмотивованої злочинності призводить до необхідності озброюватись навіть шкільних учителів.

         Люди, хоча і вставали на годину раніш, підсвідомо продовжували стояти на тій точці зору, що в інтересах сім’ї ввечері лягати спати не треба рано. А отже, рано і підніматись не слід. І тому вони (одна людина за іншою) на протязі десятиліть, поступаючись своїй біологічній потребі, всупереч зовнішньому тиску з боку годинників з їх надпоясним часом і влади з її маніакальним намаганням любим способом примусити простих людей вставати раніш, влітку мало-помалу, мимоволі, спонтанно, повертались до свого колишнього підйому, наприклад, від підйому о 5-ій годині поясного (тепер уже прихованого) часу до підйому, як і колись, о 6-ій. І відповідно повертався колишній пізніший вечірній відбой. Тобто, як і колись, люди стали і лягати, і вставати за майже сонячним часом, яким є поясний час. Тільки от обчислення часу на годинниках так і залишилось зміщеним на годину вперед.

       Паралельно, одночасно, відбувалось і повернення абсолютної більшості установ, організацій, транспорту і т.п. на більш пізні початок і закінчення роботи. Розпорядки дня, розклади занять та робіт, графіки руху транспорту і т.п. непримітно зазнали зворотніх змін. І вийшло так, що тепер уже надпоясний час, хоча, на відміну від поясного, за обчисленням і не астрономічний, став біологічно прийнятним і із енергоекономного перетворився в енергонейтральний, зберігши своє непоясне обчислення. Економія світлової енергії влітку припинилась. Зате взимку щось не те сталось. Саме люди, як це не дивно, своєю неусвідомленою поведінкою змінили характер літнього часу, поміняли його біонеприйнятність на біоприйнятність, а отже як вторинне поміняли енергоекономність на енергонейтральність. Вони на підсвідомому рівні втілили в життя здорову думку: аніж ненормальний біологічний режим життя щорічно в літньому півріччі та нормальний в зимовому, то нехай уже буде навпаки: влітку, коли, как кажуть, день весь рік кормить, – нехай буде нормальний біологічний режим, а взимку – хоча і ненормальний, але для зими терпимий. Коли цей спонтанний, природний, процес перевтілення закінчився – ми не можемо знати, але закінчився.

     Символічне природне, спонтанне, переродження поки що тільки літнього часу (із енергоекономного в енергонейтральний) зобразимо так:

 

(нП v П) → (нП v ?).                                                                 (2)

 

4. ПЕРЕРОДЖЕННЯ ЗИМОВОГО ЧАСУ, СПРИЧИНЕНЕ ПЕРЕРОДЖЕННЯМ ЛІТНЬОГО

 

       Ключове питання – а що ж сталося при переродженому літньому часі з зимовим, який завжди діє після літнього в результаті переведення годинників на годину назад? Як назвати цей новий час? Як його зобразити за допомогою символіки? В його назві повинні знайти відображення три чинники. По-перше, цей зимовий час енергозатратний, бо діє тепер уже піля енергонейтрального нП, по-друге, він не є поясний, бо енергозатратний, а не енергонейтральний, по-третє, він має поясне обчислення, бо діє після часу з надпоясним обчисленням.

       Де той апарат, де той метод, за допомогою якого можна знайти відповідь на поставлене питання? Щоб його знайти, зробимо екскурс в історію. Наприклад, в Великобританії, в країні зі щойно-щойно придуманим літньо-зимовим часом з виразу (1) видно, що після віковічного, цілорічного, використання поясного часу люди стали тільки на кожен літній період переводити годинну стрілку на годину вперед. Саме від часу П розпочинав кожної весни свій первинний відлік час нП.

       Змінимо подумки інтерпретацію цього явища на протилежну, перевівши свій погляд з весни на осінь. Кожної осені після літнього часу нП стрілки годинників переводяться на годину назад, і тут уже неначебто час П розпочинає свій первинний відлік від часу нП:

 

{нП v п(нП)} → (нП v пнП) = (нП v П).                                                   (3)

 

       Майже з математичною точністю ми впевнились, що дійсно після зимового часу нП після перемикання годинника на годину назад появляється час П, про що ми знали і раніш, але ж тут ми знайшли безвідказний метод, за допомогою якого узнаємо, який же час буде діяти взимку після переродженого літнього часу нП, підставивши в вираз (3) замість нП значення нП:

 

{нП v п(нП)} → (нП v пнП).                                                         (4)

 

       Ось він, цей новий зимовий час, неочікувану, приховану, сповільнену, дуже сповільнену, і остаточну появу якого не помітили ні прості люди, ні навіть маститі вчені: пнП-час! Енергозатратний піднадпоясний час (далі просто піднадпоясний час, бо тільки з одним таким піднадпоясним часом, з енергозатратним, ми і будемо мати справу)!

       Піднадпоясний час примушує установи, транспорт і т.п. розпочинати роботу, а населення підніматись, на годину пізніш біочасу підйому за поясним, звичним для людства з давніх давен, часом, за часом, слугуючим в усіх таких випадках в якості зручного стандарту. Активність піднадпоясного часу по відношенню до людини, тварини, установи, транспорту спрямована в протилежний бік порівняно з активністю нП-часу. Якщо нП-час є енергоекономним, нП-час енергонейтральним, то пнП-час є енергозатратним, і не стільки в зимовому, скільки може бути таким в літньому, періоді, якщо його туди запроторити (а таке бажання в 2012 році в Україні було!). Про цю специфічну активність, активність навиворіт, про енергозатратність піднадпоясного часу, свідчить наявність у його скороченій назві введене мною підкреслювання префікса «під» (п), яке відображає остаточне зимове сповзання людини до її життєдіяльності на годину пізніш поясного часу і як не дивно при тому ж поясному обчисленні. А про те, що перероджений зимовий час, пнП-час, не будучи поясним, має саме поясне обчислення, свідчить наявність у його скороченій назві пари взаємовиключних префіксів «під» і «над» (пн) І це означає, що, дивлячись на годинник, не можна відрізнити піднадпоясний час пнП від поясного П. І той час, і інший є астрономічний час (полудень – 12-та година, північ – 0 годин). В сукупності символічне зображення переродження на протязі якихось десятиліть літньо-зимового часу із однієї структури в іншу виглядає так:

 

(нП v П) → (нП v пнП).                                                               (5)

 

5. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ В УКРАЇНІ ТА ІНШИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇНАХ

 

       Україна та інші пострадянські країни не відразу одержали літньо-зимовий час, перебуваючи у складі СРСР. Це відбулось в чотири етапи. В 1931-му році СРСР ввів цілорічний енергоекономний надпоясний час, який одержав назву декретний час:

 

П → н(П) → нП.                                                                  (6)

 

       Через якісь десятиліття СРСР одержав від природи цілорічний енергонейтральний надпоясний час (іншими словами радянський енергоекономний декретний час також переродився в енергонейтральний):

 

нП → нП.                                                                           (7)

 

       В 1981-му році СРСР ввів літньо-зимовий час власного зразка з наднадпоясним обчисленням влітку і надпоясним взимку:

 

П ≡ (нП v нП) → {н(нП) v нП} → (ннП v нП).                                         (8)

 

        В 1991-му році республіки СРСР, в тому числі і Україна, остаточно відмовившись від декретного часу, за допомогою разового переведення годинної стрілки на годину назад перейшли на літньо-зимовий час, загальноприйнятий у десятках інших країн:

 

(ннП v нП) → {п(ннП v нП)} → (пннП v пнП) = (нП v пнП).                             (9)

 

       «Тепер взимку використовується поясний час, а влітку годинник переводиться на 1 годину вперед» - так висловився з цього приводу Віктор Лаврус, керівник Центру впровадження інформаційних технологій Європейського університету, м. Київ [2]. І, як бачимо, помилився. Не поясний час використовується взимку, а піднадпоясний! Дивна і корисна для нас подальша цитата вченого: “З точки зору здорового глузду раціонально повернутись до декретного часу, відмовитись від щорічного переведення годинників і жити при незмінному відліку, який буде відрізнятись на одну годину вперед порівняно з поясним часом. Такий ритм життя, з біологічної точки зору, найбільш сприятливий для людини”.

        Відносно доцільності повернення України, та й не тільки України, до декретного часу Віктор Лаврус можливо і правий (а він дійсно правий), але як вченому йому треба було науково довести це, а не просто послатись на здоровий глузд. Тоді у нього менш сприятливий ритм життя не був би пов'язаний з уже неіснуючим на той час в третині країн світу навіть взимку поясним часом.

       Мене зацікавила також коротка цитата з Інтернету (автор себе не назвав): “Іноді нормальний поясний час називають зимовим...”. Автор говорить про нормальний поясний час, вважаючи, що є й ненормальний.

       Нормальний і ненормальний поясний час, - скажемо ми, - це всього лиш пародії на поясний і піднадпоясний час. А насправді поясний час завжди був і є нормальним. Це не поясний, а зимовий час може бути і нормальним (наприклад, поясним) і ненормальним (наприклад, сьогоднішнім піднадпоясним).

       Отже, ми живемо в переродженому літньо-зимовому часі (нП v пнП). Основна його частина, літній час, через якісь десятиліття стала такою, як це біологічно потрібно народу саме для літнього періоду. А час зимовий, від якого в енергетичному плані немає людині ніякої користі, став і повинен був стати саме таким, що йому тільки й місце уготоване, що перебувати в зимовому півріччі. І звідтіля його також потрібно гнати, бо його весняні вимикання (вставали взимку з ліжка в один час, уже звикли, і раптом ні з того ні з сього потрібно на годину раніш) негативно впливають на людські здоров’я.

        Оскільки обчислення у піднадпоясного часу таке ж як і у поясного, то це означає, що поясний час одержав свого двійника, фальшивого двійника, як, наприклад, в грибній справі є опеньок і є фальшивий опеньок, який із-за його схожого вигляду в багатьох випадках сприймають за справжній, і від того грибники потерпають. Потерпає і Україна в числі ряду країн від фальшивого поясного часу, роблячи безглузді весняні та осінні перемикання годинників.

        А ще більше вона постраждала б, коли б ввела у дію очікувавний у 2012-му році в Верховній Раді України свого розгляду законопроект “Про порядок обчислення часу на території України” (реєстраційний номер у Верховній Раді № 10125 від 27.02.2012), розроблений Мінекономрозвитку і підписаний Прем’єр-Міністром Миколою Азаровим (звернімо увагу: «Про порядок обчислення часу...», а не «Про час...»). З усією відповідальністю за свої слова в своєму листі до Президента Януковича я в той час заявив, що якщо згідно з цим документом в Україні буде запроваджений тодішній (він же теперішній) зимовий час, то тільки одні годинники в нашій державі будуть налаштовані на цілорічний поясний час рідного 2-го годинного поясу, а всі установи та населення будуть працювати за поясним часом 1-го поясу, західного поясу, суміжного з нашим, що призведе до великого марнотратства електроенергії.

        Були приведені в листі і інші аргументи. Наприклад, такий (дослівно): «Ряд пострадянських країн, відмінивши літньо-зимовий час, вибрали цілорічний літній (не зимовий!) час. Поки що і не думають відмовлятись від літнього часу США і Європейський Союз. Чому ж ми наражаємо свою країну на енергозатратний цілорічний зимовий час?! Якщо не подобається цілорічний літній час, чому б за прикладом США і Європейського Союзу Україні поки що не залишитись в літньо-зимовому?! Україна що?! В енергетичному відношенні багатша своїх сусідів, багатша країн Європи, багатша США?!».

       На щастя, все-таки залишилась Україна в літньо-зимовому часі, не перейшла на цілорічний зимовий час, хоча проект відповідного Закону, як я казав, уже був зареєстрований у Верховній Раді і був би прийнятий, тим паче, що, як мені повідомив Міністр економічного розвитку і торгівлі України І.М.Прасолов, напередодні було «зазначений проект Закону погоджено Мінфіном України, МОЗ України, Національною академією медичних наук, Федерацією роботодавців України, СПО об'єднань профспілок, Національною академією наук України...» ! І я пишаюсь тим, що саме з моєї подачі не був допущений до використання піднадпоясний час під маркою поясного. Погане одне, погане те, що зазначені українські елітні структури не дослухались до моєї більш глибокої думки про капітальну, повну, відмову від фальшивого лжепоясного часу, а отже і від надоївшого уже усім літньо-зимового.

         Тепер моя чергова заповітна мрія така: всім майже 70-ти країнам світу, в тому числі і моїй рідній Україні, допомогти врешті решт повністю відправити зимовий, а отже разом з ним і літньо-зимовий, час на смітник історії.

        Якщо Віктор Лаврус поясний час гудить голослівно, то Панін А. В. намагається під своє негативне бачення поясного часу підвести наукову базу. Під впливом дії нерозпізнаного ним лжепоясного часу він говорить про те, що система поясного часу працює невдало, бо “орієнтована на сонячний полудень”, в той час як сучасна людина відійшла від орієнтації на цей полудень. Автор стверджує, що поясний час уже на момент свого впровадження не відповідав реальному життєвому ритмові більшості наслення і що “введення літнього часу можна розглядати як захід з виправлення цього недоліку”. Тут сам автор дезорієнтувався: сплутав орієнтацію людини в часі з орієнтацією самого часу.

        Приймаючи піднадпоясний час з його поясним обчисленням за поясний і спостерігаючи його літнє або ж цілорічне ігнорування на користь енергонейтрального надпоясного з боку багатьох країн і придумавши поспіль на своїй фальшивій основі світову тенденцію жити попереду поясного часу, Панін А. В. тим самим кидає тінь не просто на поясний час, а на поясний час аж двох третин країн світу, які (і тільки які) жили раніш і живуть сьогодні постійно в цьому часі і мабуть безтурботно посміюються над третьою третиною щодо її надуманих нею ж проблем. Панін А. В. не примітив тенденцію всіх без винятку країн світу жити, саме жити (вставати, лягати), в унісон з поясним часом. Країни так і живуть! Але ж тенденцію тільки третини країн, тільки тих країн, що втрапили в халепу, робити обчислення часу попереду поясного обчислення, спотвореного лжепоясним часом, цю тенденцію Панін А. В. просто не зрозумів.

 

6. МАЙЖЕ 70-ТИ КРАЇНАМ СВІТУ СВІТИТЬ ПЕРЕХІД

ВІД ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ ДО ЦІЛОРІЧНОГО ЛІТНЬОГО

 

       В 1992-му році СРСР розвалився. Частина пострадянських країн, наприклад, Білорусія, Грузія, відмовившись від часу (нП v пнП), ввела надпоясний час, все ще безпідставно надіючись на його здатність економити електроенергію, хоча фактично зробили ці країни правильний крок у своє недалеке майбутнє.

       Ввела надпоясний час уже як самостійна держава, а не союзна республіка, і Російська Федерація, але ввела своєрідним, обхідним, шляхом. Задля цього вона пройшла після встановлення літньо-зимового часу ще такі три етапи (за основу приймемо Московський годинний пояс, бо з деякими іншими поясами траплялись і інші колізії).

       В 1992-му році РФ відновила літньо-зимовий час з наднадпоясним обчисленням влітку і надпоясним взимку (радянський час зразка 1991-го року), разово перевівши годинники на годину вперед:

 

(нП v пнП) → {н(нП v пнП)} → (ннП v нпнП) = (ннП v нП).                     (10)

 

       В 2011-му році перейшла до цілорічного літнього енергоекономного наднадпоясного часу, відмовившись від зимового:

 

(ннП v нП) → ннП.                                                               (11)

 

         І тільки в 2014-му році переорієнтувалась на цілорічний надпоясний час (фактично колишній декретний), разово перевівши годинники на годину назад:

 

ннП → п(ннП) → пннП = нП.                                                       (12)

 

       Перейти на потрібний час і я допоміг Росії своїми листами до Президента Путіна і Прем’єр-Міністра Медведєва. Зміст листів і ухильних відповідей на них від їх уповноважених я зберіг. (Ми в той час ще не воювали).

        Такий же нП-час діє і в деяких непострадянських країнах, наприклад, в Аргентині, Ісландії, Іспанії.

        Всім іншим країнам, все ще перебуваючим в тенетах літньо-зимового часу, в тому числі і Україні, нічого іншого не залишається, як також перейти до цілорічного надпоясного часу, і доцільно не в роздріб, а після прийняття узгодженого рішення на спеціально зібраній для цього міжнародній конференції. 

 

 

ВИСНОВКИ

 

       Навіть якби перемикання годинників не впливали негативно на організм людини, то і тоді це дійство з метою економії світлової енергії не перестало б бути оманливим. Міняти природу багатьох явищ, а тим паче природу часу, – марна трата того ж часу, і не тільки часу, а і людського здоров’я.

       Не захищати потрібно концепцію літньо-зимового чи літнього часу, а боротись проти неї, відкрито і чесно признати, що впровадження енергоекономного часу з самого початку було фатальним, помилковим. І ця помилка для людства не залишилась безслідною. Штучно нав’язаний літній час, врешті решт ні на йоту не приблизивши середину активної частини (під назвою неспання) біологічного циклу людини до сонячного полудня, призвів до того, що час сам втратив орієнтацію на цей полудень. Навіть при найблагоприємнішому вирішенні проблеми, тобто після переходу на цілорічний енергонейтральний час нП, шрам, рубець, на тілі часу третини країн світу залишається і залишиться: Сонце в зеніті – а на годинниках опівдні не 12-та година, а 13-та, посеред ночі не нульова відмітка, а 1-ша година. Та, як уже було сказано вище,   цим часом своєї астрономічості не зробить ніякої шкоди людині. Головне – біологічна прийнятність та відсутність будь-яких, навіть незначних, навіть зимових, втрат електроенергії. І ніяких перемикань годинників!

 

ЛІТЕРАТУРА

 

     1. Панин А.В. Система исчисления времени в России. История формирования и оценка эффективности. // География в школе, 2011.

           2. Віктор Лаврус. Зимовий і літній час. // Наука і техніка, 2000.

           3. Микола Петровський. Всесвітнє перемикання. //Надзвичайна ситуація, 2007.

        4. Микола Петровський. Молодіжна невмотивована злочинність крізь призму літньо-зимового часу. // 28 с. Х.: Харків юридичний, 2008. //Тираж 50 прим.

           5. Микола Петровський. Вместо летне-зимнего – летнее время. Только не зимннее! // 68 с. Х.: Харків юридичний, 2013. //Тираж 100 прим.

 

Харків, 2018

___________________________________________________________________________

 

Петровський Микола Григорович, офіцер Зенітного-ракетних військ СРСР, потім Військово-повітряних сил України, підполковник-інженер у відставці.

До 01.06.2018 працював у кардіологічній лікарні на посаді: основній – провідний фахівець з питань цивільного захисту населення, за сумісництвом – фахівець з питань військового обліку. 

Контактні дані: тел. 0681793467, 0731273034, e-maii pmg391404@gmail.com



Обновлен 12 июл 2018. Создан 08 июн 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Besucherzahler most beautiful Russian and Ukrainian brides
счетчик посещений