Інформационная платформа участников Холодной войны
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ УЧАСНИКІВ ГІБРИДНИХ ВІЙН - ВЕТЕРАНІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ФЕНОМЕН ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ У СВІТІ

НАУКОВИЙ ТРАКТАТ



Із енциклопедичного словника:

 Науковий трактат  –  це науковий твір,  в якому

 розглядається  окреме  питання  або проблема.

                       

 

 ПЕРЕДМОВА

 

        Перед читачем – історія волюнтаристського переходу третини країн світу від цілорічного майже природного, майже сонячного, майже астрономічного часу, яким є поясний час, до штучного літньо-зимового часу з подальшою поступовою природною, не залежною від волі людини, втратою ним ключової функції, якою наділила цей час людина, функції енергоекономності, заради якої і був сформований цей час.

        За допомогою самостійно розробленого методу дослідження мені поталанило знайти причини закономірного поступового переродження літньо-зимового часу, обгрунтувати необхідність відмови від біонеприйнятних перемикань часу шляхом усунення однієї з двох складових частин цього часу на користь іншої. У роботі як невід'ємні складові компоненти методу знайшли застосування нові назви різних типів часу, через  які проходили у своїй історії різні країни. У структурі самих назв часу крім пасивної функції часу, його обчислення, знайшла своє відображення додаткова, зовсім нова, активна,  раніш відсутня, функція, функція відношення часу до економії світлової енергії, яка тут вперше виявлена в таких поняттях як енергоекономність,  енергонейтральність та енергозатратність часу. А ще і такі введені поняття: біоприйнятність та біонеприйнятність часу. Так, всім відомий поясний час визначений як біоприйнятний енергонейтральний.

        Автор виражає глибоку подяку директору науково-дослідного інституту біології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна доктору біологічних наук професору Божкову Анатолію Івановичу, головному редактору Київського журналу «Надзвичайна ситуація +» Струтинській Віталіні Миколаївні, головному редактору Харківської газети «Слово ветерана» Чумакову Миколі Івановичу, президенту Харківської обласної організації учасників гібридних війн – ветеранів військової служби України  Шлєпотіну Ігорю Івановичу і віце-президенту  цієї організації Бондаренку Ігорю Андрійовичу за підтримку та надання допомоги.

 

 

1. СВІТОВА СПІЛЬНОТА, 1884:

ПІДПИСАННЯ УГОДИ ПРО ПОЯСНИЙ,  

МАЙЖЕ ПРИРОДНИЙ, МАЙЖЕ СОНЯЧНИЙ, ЧАС

 

        В 1878-му році канадським інженером С. Флемінгом був запропонований поясний час. Вперше був введений в США в 1883-му році. А в 1884-му році на міжнародній конференції у Вашингтоні 26 країн підписали відповідну угоду.

       Нагадаю сутність цього часу. Поверхня Землі умовно поділена на 24 годинні пояси, кожний з яких займає 15˚ за довготою (+7,5о відносно середнього меридіану поясу). Поясам привласнені номери від 0 до 23. Ідеальні кордони поясів проходять по меридіанах. За нульову лінію планети взято Грінвіцький меридіан – середній меридіан нульового поясу, – а поясний час цього поясу прийнято за всесвітній. У межах кожного поясу час вважається однаковим і збігається з середнім сонячним часом середнього меридіану. Поясний час на суміжних поясах відрізняється на 1 годину.

       У будь-якій точці ідеального годинного поясу відхилення поясного часу від місцевого сонячного в цій самій точці незначне: від  – 0,5 години на крайньому східному меридіані до + 0,5 години на крайньому західному. Тому поясний час ідеального годинного поясу у будь-якій його точці з деяким наближенням можна вважати астрономічним, місцевим сонячним.

       Але реальні межі поясів не обов'язково проходять по меридіанах. З метою збереження єдиного часу всередині однієї і тієї ж адміністративної або природної одиниці кордони реальних годинних поясів незначно відхиляються в ту чи іншу сторону, погоджуючись з міждержавними, адміністративними кордонами, ріками, гірськими хребтами і т. п. Оскільки реальний годинний пояс більш-менш точно збігається за формою і розмірами з ідеальним, то і на цьому поясі відхилення поясного часу від місцевого сонячного, астрономічного, незначне. Тому поясний час на будь-якому поясі, який ми називаємо реальним, з припустимим наближенням можна також вважати астрономічним.

       Позначати поясний час будемо великою літерою П.

       Впровадження поясного часу значно спростило розрахунок часових поправок: різниця в часі між будь-якими двома точками планети, на якій би відстані одна від одної вони не знаходились, завжди залишається кратною цілому числу годин.  Встановлення за певною схемою на всій планеті поясного часу стало своєрідною стандартизацією часу.

       В Росії, а отже і в Україні, яка до 1922 року входила до її складу, поясний час було прийнято з 1 липня 1919-го року.

       Поняття годинний пояс має два основні значення:

       а) ідеальний годинний пояс - умовна смуга на земній поверхні шириною 15о+  7,5о відносно середнього меридіану);

     б) реальний годинний пояс - ділянка земної поверхні, що більш-менш точно збігається за формою і розмірами з ідеальним годинним поясом, і поясний час якого збігається з середнім сонячним часом середнього меридіану цього поясу.

       Але пізніше появилось ще одне значення: адміністративний годинний пояс. Адміністративні годинні пояси – це як правило ті ж реальні годинні пояси, тільки деякі з них, на відміну від реальних, за конфігурацією і розмірами значно відрізняються від ідеальних. Такі нестандартні пояси  особливо характерні для багатопоясної Росії, де вони з 2011-го року були перейменовані на годинні зони.

 

 

2. ПОЧАТОК  ХХ СТОЛІТТЯ: ФОРМУВАННЯ

ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ  В ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ТА ІНШИХ КРАЇНАХ

 

       Фатальна думка про можливість економії штучної світлової енергії шляхом впровадження більш ранніх відбою і підйому населення вперше зародилась у голові відомого американського політика і вченого Бенджаміна Франкліна. У 1784-му році, перебуваючи в столиці Франції, він “помітив, що о 6-ій ранку весняного дня сонце заливало весь Париж яскравим світлом, проте більшість городян не бачила цього, оскільки міцно спала. Було б розумним і вкрай економічно вигідним, якби навесні парижани вставали раніше і не палили б свічки, щоб працювати в другій половині дня” («Створення літнього часу». 03.12.2009. Washington ProFile, www.washprofile.org).

       В розвиток цієї ідеї в 1905-му році мешканець графства Кент Великобританії Вільям Віллет запропонував переводити годинні стрілки годинників в літньому періоді на годину вперед. Великобританія першою взяла на озброєння цю ідею. Навесні 1908-го року перевела стрілки на годину вперед, запровадивши в літньому періоді замість поясного часу поясний час плюс 1 година. Цей  час надалі будемо називати надпоясним часом, скорочено нП. А восени перевела Великобританія стрілки на годину назад, повернувши поясний час П. І так — щорічно: в літньому періоді і обчислення часу, і життєдіяльність людини здійснюються за надпоясним часом, а в зимовому - за поясним, в літньому періоді час енергоекономний надпоясний, в зимовому - енергонейтральний поясний.

       Після впровадження будь-якою країною літнього надпоясного часу відхилення її місцевого часу від місцевого сонячного у будь-якій точці ідеального годинного поясу стало знаходитись у межах від + 0,5 години на східному кордоні до + 1,5 години на  західному.

       На початковому етапі існування усталеного літньо-зимового часу, на етапі, який  можливо зайняв не одне десятиліття (точно ми цього не можемо знати) літній надпоясний час нП мав властивість економити світлову енергію. Задля цього він і був придуманий. Такий час буду називати енергоекономним  надпоясним часом, а в скороченій назві  часу енергоекономність відтінювати підкреслюванням префікса “над”: нП. Тому в скороченому вигляді, символічно, процес переходу Великобританії від цілорічного поясного  до літньо-зимового часу відобразимо так:

 

                                                П ≡ (П v П) → {н(П) v П} → (нП v П).                                           (1)

 

       Час {н(П) v П} означає літньо-зимовий час після першого переведення населенням стрілок годинників на годину вперед  на початку літнього періоду з поверненням стрілок на початку зимового періоду на попереднє місце. Тільки но встановлений літній час н(П) тут відображений з використанням  напівжирного шрифту, підкреслювання скороченого префікса і дужок. А час (нП v П) відображає уже усталений літньо-зимовий час, такий час, коли в залежності від сезону населенням вмикається на годиннику або нП-час (в літньому періоді) або ж П-час (в зимовому).  Усталений літній час нП зображається з використанням підкреслювання малої літери «н», символізуючої префікс «над-» (підкреслюється енергоекономний, активний, характер часу).

          Літньо-зимовий час (нП v П) означає той факт, що в зимовому періоді країна живе за поясним часом рідного поясу, а в літньому – за поясним часом суміжного східного поясу, за часом, енергоекономним для цієї країни.

       На початковому етапі дії літньо-зимового часу переважна більшість людей з першої ж доби кожного літнього періоду піднімається щоденно вранці  на годину раніш звичного, біоприйнятного, пасивного часу підйому, наприклад, не о 6-ій, а о 5-ій, тепер уже не висвітленого на годиннику поясного,  майже сонячного, часу, і відповідно лягає спати також на годину раніш, наприклад, не о 22-ій, а о 21-ій годині поясного часу, що дозволило о вечірній порі протягом години економити частину штучної світлової енергії. Таке примусове відхилення в часі не могло не призвести до порушення біологічного режиму сну і неспання людини.

        З 1916-го року на щорічні дворазові перемикання годинників перейшли Німеччина та Австро-Угорщина - непримиримі супротивники Великобританії в першій світовій війні. В подальшому літньо-зимовий час ввели десятки інших країн світу. 

       В теперішній час двічі на рік годинники переводять понад 75 країн світу.

 

 

3. ЧИМ ВИКЛИКАНЕ ЗМІЩЕННЯ АКТИВНОЇ ФАЗИ

РИТМУ ЛЮДИНИ В БІК ВЕЧІРНЬОГО ЧАСУ

 

    Для людини його біологічний ритм «неспання-сон» є життєво важливий і генетично опосередкований процес. Енергоекономний надпоясний час робить цей процес біологічно ненормальним і у зв'язку з цим часто призводить до небажаних проявів в стані здоров'я людини. Доба підйомом і відбоєм розділена на дві частини. З давніх давен активна частина добового ритму (неспання) виявилась асиметричною щодо сонячного полудня (12-та година), зміщеною в бік вечірнього часу  Пора начебто уже і спати людині, уже темно надворі, а вона все ще не спить, а вранці при природному освітленні продовжує спати. Такого зміщення у людини не було тоді, коли вона в своєму розвитку ще не дійшла до винаходу прийнятного для широкого використання в побуті штучного освітлення, коли людині нічого іншого не залишалося, як лягати спати відразу після настання темряви і вставати після її припинення.

       Панін Андрій Валерійович (кандидат географічних наук, доцент, географічний факультет Московського державного університету)  зміщення активної фази ритму людини в бік вечірнього часу пов’язує з розвитком урбанізації суспільства, зі значним збільшенням процентної долі міського населення в усьому складі суспільства. Маючи на увазі в першу чергу міський прошарок населення, це явище пояснює так: “Люди, вставши з ліжка, відразу ідуть на роботу, а після роботи відправляються на громадські заняття і розваги і добираються до постелі далеко після заходу Сонця” [4].

        На погляд Паніна А.В., це небажане зміщення спричинене ще й тим, що “в якості загальносвітового стандарту система поясного часу працює  невдало”, бо поясний час орієнтований на сонячний полудень (12 годин – середина дня). З таким твердженням не можна погодитись. Та і як міг пасивний інструмент виміру – система обчислення поясного часу (якраз обчислення, бо ніякої іншої функції, окрім обчислення, для людини у поясного часу немає) – негативно вплинути на якість того явища, яке вимірюється? Як ми впевнимось дещо пізніше, декілька країн пройшли через ряд енергетично обумовлених типів часу. І тільки такий дійсно загальносвітовий стандарт як поясний час дав можливість по-справжньому оцінити значимість кожного такого типу. По Паніну А. В. виходить, що поясний час тому недосконалий, що орієнтований на сонячний полудень, в той час як людина біологічно на цей полудень не орієнтована. Але ж Панін А. В. сплутав тут два різні типи орієнтації: орієнтацію часу і орієнтацію людини в часі. З його посилок виходить, що якщо режим життєдіяльності сучасної людини є несиметричний відносно сонячного полудня, в той час як поясний час  орієнтований саме на цей полудень, то в цьому явищі винен (“працює невдало”)  поясний час. Учений захищає збочений, не зорієнтований на сонячний полудень, штучний надпоясний біонеприйнятний активний час, який дійсно приблизив було середину часу неспання людини до сонячного полудня.  

              Але для виникнення зміщення активної фази ритму людини в бік вечірньої пори були інші, більш вагомі, і я би сказав, природні мотиви. Про виховання дітей, і взагалі про дітей, про підростаюче покоління, автор забув. Але ж це є один із головних чинників виживання людства.

              Колись наші мудрі предки і в сільській (не тільки в міській)  місцевості прив'язку сну до часу доби розпочали з відбою. Брались до уваги два чинники, що діяли в діаметрально протилежних напрямках: з одного боку необхідність економії світлової енергії, з іншого потреба в наявності достатнього часу для спілкування членів сім'ї у вечірній час. Занадто пізній відбій завжди пов'язаний з втратами світлової енергії. Батьки стежили за тим, щоб діти не лягали спати пізно, виключно з міркувань (зауважте!) економії світлової енергії. Тоді що? Дорослим і дітям треба лягати спати відразу після настання вечірньої темряви? Ні! Занадто ранній відбій протипоказаний, оскільки пов'язаний зі зведенням до нуля найціннішого вечірнього часу спілкування батьків і дітей, часу, асоційованого з темрявою за вікном, часу, коли всі члени сім'ї, особливо діти, в зборі, всі вдома. Регулярне денне спілкування не завжди і не у всіх виходить: свої справи у батьків, свої у дітей. І коли ж як не після настання вечірніх сутінок і подальшої темряви, при якій діти бояться знаходитись на вулиці, можна членам сім'ї об'єднатись, батькам на протязі приблизно години, як показав досвід, попрацювати з дітьми, приділити їм більше уваги, допомогти у виконанні шкільних завдань?

        І при чому тут урбанізація суспільства і окремий режим життєдіяльності міського населення? І при чому тут надумана недосконалість поясного часу? От і виходить, що батькам треба ввечері пізніше вкладати дітей і самим лягати спати пізніше. Так і встановився відносно пізній час відбою, який після тисячоліть став біоприйнятним. Оптимальному відбою при прийнятній тривалості сну став відповідати і оптимальний підйом населення, дитячий підйом влітку при сонечку, а отже, помірний часовий фон, спокійний режим сну і неспання.

          От і виходить, що при біоприйнятному часі використовуються: для неспання приблизно одна темна година доби ввечері і для сну одна світла година вранці. Про використання ранкової темряви за вікном з метою виховного впливу на сонних дітей годі і думати! Це неможливо. 


 

4.  ПЕРЕРОДЖЕННЯ  (ЗВЕДЕННЯ НАНІВЕЦЬ ЕНЕРГОЕКОНОМНОСТІ)

ЛІТНЬОГО ЧАСУ – ОСНОВНОЇ СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ

ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ 

        

       Люди ще на зорі існування літньо-зимового часу, хоча і вставали на годину раніш, але і свідомо, і підсвідомо продовжували стояти на тій точці зору, що в інтересах сім’ї ввечері лягати спати не треба рано. А отже, рано і підніматись не слід. І тому вони (одна людина за іншою) на протязі десятиліть, поступаючись своїй біологічній потребі, всупереч зовнішньому тиску з боку годинників з їх надпоясним відліком і влади з її маніакальним намаганням будь-яким способом примусити простих людей вставати раніш, в літньому періоді мало-помалу, мимоволі, спонтанно, повертались до свого колишнього підйому, наприклад, від підйому о 5-ій годині поясного, тепер уже прихованого, часу до підйому, як і колись, о 6-ій. І відповідно повертався колишній пізніший вечірній відбій. Тобто, як і колись, люди стали і лягати, і вставати за майже сонячним часом, яким є поясний час. Біологічно корисне зміщення активної фази ритму людини в бік вечірнього часу повернулось.

       Паралельно, одночасно, відбувалось і повернення абсолютної більшості установ, організацій, транспорту і т. п. на більш пізні початок і закінчення роботи. Розпорядки дня, розклади занять та робіт, графіки руху транспорту і т. п. непримітно зазнали зворотних змін. І вийшло так, що тепер уже літній, надпоясний, час, хоча, на відміну від поясного, за обчисленням є далекий від астрономічного, став біоприйнятним і із енергоекономного перетворився в енергонейтральний, зберігши своє непоясне обчислення. Економія світлової енергії в літньому періоді припинилась.

     Отже, біонеприйнятний енергоекономний час нП, на щастя, залишився в минулому. Але, на жаль, залишилась біологічно небезпечна атака сезонних перепадів часу на людей, і особливо на дітей з їх ще неусталеною психікою. Уже що-що, тільки не час повинен породжувати нестабільність у житті! І чи не ці перепади часу, є однією з вагомих причин збереження високого рівня молодіжної невмотивованої злочинності, що призводить до необхідності озброюватись в нинішній час навіть шкільних учителів?

     Саме людська природа, біологія людини, змінила характер літнього часу, змінила його біонеприйнятність на біоприйнятність, і як вторинне поміняла енергоекономність на енергонейтральність, і в результаті лишила економічно і соціально обумовлений час його здавалось би основної функції. Люди втілили в життя здорову думку: аніж ненормальний біологічний режим життя щорічно в літньому півріччі, а нормальний в зимовому, то нехай  уже буде навпаки: в літньому періоді, коли, як кажуть, день весь рік кормить, – нехай буде нормальний біологічний режим, а  в зимовому режим буде якщо і ненормальний, то всерівно для зими терпимий. Коли цей спонтанний, природний, процес в тій чи іншій країні закінчився – ми не можемо знати, але закінчився. Ніхто не очікував цього кінця.

       Зобразимо символічне природне, спонтанне, переродження поки що тільки літнього часу (із біонеприйнятного енергоекономного часу  в біоприйнятний енергонейтральний):

  

                                                               (нП v П) →  (нП v ?).                                                        (2)

 

    Було в літньому періоді так: і відлік часу,  і життєдіяльність людини здійснювались з випередженням поясного часу на 1 годину. Стало: відлік часу залишився незмінним, а життєдіяльність людини повернулась в прийнятне для її біології русло.

        Щоб надалі не повторятись, закарбуємо в своїй свідомості наступне: якщо час енергоекономний – то він же є і біонеприйнятний, якщо час енергонейтральний – то він же і біоприйнятний. Відносно енергозатратного часу така однозначність не існує. Енергозатратний час – це час, при якому життєдіяльність людини відносно поясного часу здійснюється з запізненням, наприклад, на годину (підкреслюю: життєдіяльність людини, а не відлік часу!). Саме такий час зустрінеться нам у  наступному розділі.   

 

 

5. ПЕРЕРОДЖЕННЯ  ЗИМОВОГО ЧАСУ,

СПРИЧИНЕНЕ ПЕРЕРОДЖЕННЯМ ЛІТНЬОГО

 

       Ключове питання – а що ж сталося при переродженому літньому часі з зимовим часом, який діє після літнього в результаті осіннього переведення годинників на годину назад? Як назвати цей новий час? Як його зобразити за допомогою символіки? В його назві повинні знайти відображення три чинники. По-перше, цей зимовий час енергозатратний, бо діє після енергонейтрального нП, по-друге, він не є поясний, бо енергозатратний, по-третє, він має  поясне обчислення, бо діє після часу з надпоясним обчисленням.

       Щоб знайти відповідь на поставлені питання, зробимо, спираючись на логічне мислення, відповідну операцію над правою частиною виразу (2), подумки перевівши восени  годинник на годину назад після закінчення дії переродженого літнього часу нП:

 

                                             (нП v ?) = {нП v п(нП)} → (нП v пнП).                                              (3)

 

       Ось він, цей новий зимовий час, неочікувану, приховану, до неможливості  сповільнену  появу якого своєчасно не примітили люди: енергозатратний піднадпоясний час! Можна просто: піднадпоясний час (бо піднадпоясного часу окрім  енергозатратного не може бути). Його скорочене позначення: пнП-час. Обов'язково з підкреслюванням малої літери ”п”, символізуючої префікс «під-» (підкреслюється енергозатратний, активний навиворіт, характер часу). Підкреслювання потрібне буде і при подальшому здійсненні деяких логічних операцій над часом.  

      Із-за схожого відображення в тексті час {нП v п(нП)} та час (нП v пнП) також потребують деяких  пояснень. Час {нП v п(нП)}  означає літньо-зимовий час після остаточного зимового сповзання людини до її життєдіяльності з запізненням на 1 годину відносно прихованого поясного часу, що відбувалось і відбулось в результаті поступового на протязі десятиліть природного перетворення основного, літнього, часу із енергоекономного нП-часу в енергонейтральний, біоприйнятний для людини, нП-час. А час (нП v пнП) означає уже усталений теперішній для багатьох країн літньо-зимовий час.  

      Піднадпоясний час в кожному зимовому періоді примушує установи, транспорт тощо розпочинати роботу на годину пізніш, а населення підніматись, на годину пізніш біочасу підйому, тобто звичного підйому за поясним часом, за часом, слугуючим в усіх таких випадках в якості зручного стандарту. Активність піднадпоясного часу по відношенню до людини, тварини, установи, транспорту спрямована в протилежний бік порівняно з активністю нП-часу. Якщо нП-час є енергоекономним, нП-час енергонейтральним, то пнП-час є енергозатратним, і не стільки в зимовому, скільки може бути особливо таким в літньому, періоді, якщо його туди запроторити (а таке бажання в 2012 році в Україні було!). А про те, що перероджений зимовий час, пнП-час, не будучи поясним, має поясне обчислення, свідчить наявність у його скороченій назві пари взаємовиключних префіксів: (пн). І це означає, що, дивлячись на годинник, не можна відрізнити піднадпоясний час пнП від поясного П. І той час, і інший є майже сонячний час. З сонячним часом повністю вони співпадають тільки ополудні і опівночі (полудень – 12-та година, північ – 0 годин).  Крім того, і той, і інший час поки що діють тільки в зимовому періоді, і населення при обох типах часу і лягає спати, і встає затемна. Знову ж таки різниця непримітна, а піднадпоясний час ще й «підіграє» людині. Вона при ньому розпочинає вставати пізніш і не розібравшись в тонкостях часу, думає: «А чому б такий час і не подовжити на літній період?». І 80% населення іде голосувати  за відміну літнього часу, як це сталось у Європейському Союзі.

       Оскільки обчислення у піднадпоясного часу таке ж як і у поясного, то це означає, що поясний час одержав свого двійника, фальшивого двійника, як, наприклад, в грибній справі є опеньок і є фальшивий опеньок, який із-за його схожого вигляду в багатьох випадках сприймають за справжній, і від того грибники потерпають.  Потерпає і Україна в числі ряду країн від фальшивого поясного часу, роблячи безглузді осінні перемикання годинників з нормального літньго часу на цей час і будучи вимушеними здійснювати зворотні весняні перемикання на нормальний час.         

      В сукупності символічне зображення розглянутого в розділах 4 і 5  переродження літньо-зимового часу із однієї структури в іншу виглядає так: 

 

                                                             (нП v П) → (нП v пнП).                                                    (4)

 

         І так — щорічно: в літньому періоді обчислення часу надпоясне, а життєдіяльність людини здійснюються за поясним часом, в зимовому - обчислення поясне, а життєдіяльність людини проходить за підпоясним часом (з відставанням на годину від поясного), в літньому періоді час енергонейтральний надпоясний, в зимовому - енергозатратний піднадпоясний.

         Чому в цьому розділі так багато місця приділено  зимовому піднадпоясному часові? Та тому що тільки із-за нього, із-за його дотеперішньої невизначеності, і існує в світі уже на протязі 110 років (ювілей!) злопополучний літньо-зимовий час з його холостими перемиканнями. Назріла пора просто відмовитись від цього часу.        

 

 

6. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ  В УКРАЇНІ

ТА ІНШИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇНАХ

 

        Україна та інші  пострадянські країни, перебуваючи раніш у складі СРСР, не відразу одержали літньо-зимовий час, загальноприйнятий рядом інших країн. Це відбулось в чотири етапи.

      Радянський Союз з тією ж метою економії світлової енергії в 1931-му році декретом Ради Народних Комісарів ввів в побут декретний час, а фактично  цілорічний енергоекономний надпоясний час:

 

                                                                  П → н(П) → нП.                                                          (5)

 

       Час н(П) означає надпоясний час після разового, єдиного,  переведення населенням стрілок годинників на годину вперед. А час нП  відображає уже усталений енергоекономний надпоясний час.

       Через якісь десятиліття цей цілорічний нП-час, як і в інших країнах літній,  переродився, і країна, не розуміючи того,  одержала на кілька десятиліть цілорічний енергонейтральний  надпоясний час:


                                                                        нП  → нП.                                                             (6)

 

       Але ж потім, зрозумівши, що вже і надпоясний час не допомагає економити електроенергію (а колись же допомагав!), і фактично признавши його енергонейтральність, влада Москви в 1981-му році ввела літньо-зимовий час з енергоекономним наднадпоясним часом в літньому періоді і енергонейтральним надпоясним в зимовому:


                                                   П ≡ (нП v нП) → {н(нП) v нП}  → (ннП v нП).                             (7)

 

        Як видно звідси, тезу про переродження надпоясного часу не я придумав, а на практиці  засвідчив Радянський Союз, найбільша на той час імперія! Тут уже ніяка статистика не потрібна. Головне – переконлива аргументація, що базується на фактах.

        Із-за схожого відображення в тексті час {н(нП) v нП} і час (ннП v нП) також потребують деяких  уточнень. Час {н(нП) v нП} відображає літньо-зимовий час після першого переведення стрілок годинників ще на 1 годину вперед по відношенню до поясного часу на початку літнього періоду з поверненням стрілок на початку зимового періоду на попереднє місце.  А час (ннП v нП) означає уже усталений щорічний літньо-зимовий час, такий час, коли в залежності від сезону щорічно вмикається або ннП-час в літньому періоді (життя людини іде за поясним часом + 1 година, а відлік часу за поясним     часом + 2 години) або нП-час в зимовому періоді (життя іде за поясним часом, а відлік часу за поясним часом + 1 година).

       Отже, з 1981-го року в Радянському Союзі в кожному літньому періоді, наприклад, діти вимушені були лягати спати відносно сонячного часу з випередженням на 1 годину. У дітей  із-за такого примусу була відібрана чудова вечірня година, діюча в 50-70-их роках минулого століття завдяки декретному часові,  що уже на ту пору трансформувався в біоприйнятний час,  про яку я, дитина війни, дитина 50-х років, дитина батька, що не повернувся з фронту, уже в зрілому віці  висловився так:

       «Не представляю, как бы  сложились в дальнейшем судьбы детей войны, особенно детей отцов, погибших на фронте, если бы не тот заветный вечерний часик, когда можно было и маме что-то рассказать, и ее советы послушать, и уроки в ее присутствии доделать, и книжку полюбившуюся почитать».

       «Зимние вечера – темные, пасмурные, холодные, длинные. Летние вечера – светлые, лунные, теплые, короткие.  Сколько песен посвящено летним вечерам! Сократив в 80-ых годах в СССР на целый час летние вечера, прагматики лишили их романтики, так необходимой для становления юной личности!»[6].

       І от врешті-решт союзні республіки, в тому числі і Україна, за рішенням московського уряду 31-го березня 1991-го  року пропустили чергове переведення годинників на годину вперед (див. другий вираз у низці виразів (8))  і  в кінці кінців  перейшли  на  літньо-зимовий час, загальноприйнятий у десятках інших країн (див. останній вираз):

 

                           (ннП v нП)→{п(ннП v нП)}={п(ннП v п(нП )}→(пннП v пнП) = (нП v пнП).         (8)

 

         І заповітна вечірня година через 10 років після 1981-го повернулась. До моїх внуків. Тільки ж все ще стукали тоді  і стукають  по наш час по їх, і не тільки по їх,  мізках світові перемикання часу.

        «Тепер взимку використовується поясний час, а влітку годинник переводиться на 1 годину вперед» - так висловився з приводу переходу України на новий для неї літньо-зимовий час Віктор Лаврус, керівник Центру впровадження інформаційних технологій Європейського університету, м. Київ [1].  І, як бачимо, помилився. Не поясний час використовується і досі в зимовому періоді, а піднадпоясний! Дивна і корисна для усіх нас подальша порада  вченого: “З точки зору здорового глузду раціонально повернутись до декретного часу, відмовитись від щорічного переведення годинників і жити при незмінному відліку, який буде відрізнятись на одну годину вперед порівняно з поясним  часом. Такий ритм життя, з біологічної точки зору, найбільш сприятливий для людини”.   

       Відносно доцільності повернення України, та й не тільки  України, а навіть, наприклад, і Сполучених Штатів Америки, до декретного часу Віктор Лаврус можливо і правий (а він дійсно правий), але як вченому йому треба було науково довести це, а не просто послатись на здоровий глузд. Тоді у нього менш сприятливий ритм життя не був би пов'язаний з поясним часом.

Отже, ми (населення майже третини країн світу) сьогодні живемо в переродженому літньо-зимовому часі (нП v пнП). Основна його частина, літній час, стала такою, як це біологічно потрібно народу саме для літнього періоду: життєдіяльність людини здійснюється за поясним  часом. А час зимовий, колись поясний, від якого в енергетичному плані в зимовому періоді було і так не дуже багато користі, а тепер від зимового піднадпоясного взагалі тільки шкода, хоча і невелика, став і повинен був стати саме таким, що йому тільки й місце уготоване, що в угоду літньому часові перебувати в зимовому періоді. Звідтіля його також потрібно гнати, бо його щорічні весняні вимикання (саме вимикання!) негативно впливають на людські здоров’я (вставали, наприклад, діти  в зимовому періоді з ліжка в один час, уже звикли,  і раптом ні з того ні з сього в літньому періоді потрібно щоденно підніматись на годину раніш!). Є ще одна небезпека: його існування може спровокувати намір якоїсь країни чи групи країн затвердити його в якості щорічного.

       Якщо Віктор Лаврус поясний час гудить голослівно, то Панін А. В. намагається під своє негативне бачення поясного часу підвести наукову базу. Але це йому не вдається. Під впливом дії нерозпізнаного ним лжепоясного часу він говорить про те, що система поясного часу працює невдало, бо “орієнтована на сонячний полудень”, в той час як сучасна людина відійшла від орієнтації на цей полудень. Автор стверджує, що поясний час уже на момент свого впровадження не відповідав реальному життєвому ритмові більшості населення і що “введення літнього часу можна розглядати як захід з виправлення цього недоліку”. Тут сам автор дезорієнтувався: сплутав орієнтацію людини в часі з орієнтацією самого часу.

        Приймаючи піднадпоясний час з його поясним обчисленням за поясний і спостерігаючи  його літнє або ж цілорічне ігнорування кількома країнами на користь енергонейтрального надпоясного і придумавши поспіль  на фальшивій основі  світову тенденцію жити попереду поясного часу, Панін А. В. тим самим кидає тінь не просто на поясний час, а  на поясний час двох третин країн світу, які жили раніш і живуть сьогодні постійно в унісон з поясним часом і мабуть безтурботно посміюються над третьою, нашою,  третиною щодо її надуманих нею ж проблем. Панін А. В. не примітив тенденцію всіх без винятку країн світу жити, саме жити (вставати, лягати, працювати, спати), в унісон з поясним часом. Про те, що дві третини країн світу з самого початку заснування поясного часу живуть саме за цим часом, Панін А. В. мовчить, бо тут ніякій тенденції немає місця.  А тенденцію нещасної третини країн світу жити в унісон саме з поясним часом Панін А. В. замінив якоюсь іншою, фальшивою, бо поясний час сплутав з його двійником.  

           Справжня тенденція третини країн  світу має два взаємопов’язані різновиди.

       1) З самого початку заснування літньо-зимового часу населення третини країн підсвідомо, поступово, спонтанно, по крупицях в літньому періоді міняло і в кінці кінців змінило енергоекономність та біонеприйнятність надпоясного часу на його енергонейтральність та біоприйнятність) і стало жити (вставати, лягати, працювати, спати) в унісон  з поясним часом, а не випереджати його. (Раджу ще раз прочитати розділ 3 цього трактату).

       2) Інший різновид згаданої тенденції витікає з першого. Оскільки  при енергонейтральному надпоясному часі в літньому періоді населення здійснює свою життєдіяльність (встає, лягає, працює, спить) за поясним часом (див. аргументацію у п.1), то гріх  було б будь-якій країні не скористатись цим фактом і не подовжити літній час на весь рік.  Тому тенденція держав переходити на цілорічний нП-час і є тенденція жити в унісон  з поясним часом.

       Пішла було колись у вірному напрямку і Україна. Все ж таки дослухалась її Верховна Рада до поради Віктора Лавруса: 20-го вересня 2011-го  року прийняла правильне рішення: в якості цілорічного затвердити  літній надпоясний (фактично колишній декретний) час. Але, на жаль, життя України за прихованим поясним часом при надпоясному відлікові часу так і не розпочалось: майже через місяць, 18 жовтня того ж року, постанова була помилково відхилена.

       Зате в наступному, 2012-му,  році ледве не осоромилась Україна перед усім світом. Це сталось би, якби вона ввела у дію законопроект “Про порядок обчислення часу на території України” (реєстраційний номер у Верховній Раді № 10125 від 27.02.2012), розроблений Міністерством економічного розвитку та торгівлі і підписаний Прем’єр-Міністром Миколою Азаровим [5]. З усією відповідальністю за свої слова у своєму листі до Президента Януковича я в той час заявив, що якщо згідно з цим документом в Україні буде запроваджений тодішній (він же і теперішній) зимовий час, то тільки одні годинники в нашій державі будуть налаштовані на цілорічний поясний час рідного 2-го годинного поясу, а  всі установи та населення будуть працювати за поясним часом 1-го поясу, західного поясу, суміжного з нашим, що призведе до великого марнотратства електроенергії.

       Був приведений в листі і інший аргумент:  «Ряд пострадянських країн, відмінивши літньо-зимовий час, вибрали  в якості цілорічного літній (не зимовий!) час. Поки що і не думають відмовлятись від літнього часу США і Європейський Союз. Чому ж ми наражаємо свою країну на енергозатратний цілорічний теперішній зимовий час?! Якщо не подобається в якості цілорічного нинішній літній час, чому б за прикладом США і Європейського Союзу Україні поки що не залишитись в літньо-зимовому?! Україна що?! В енергетичному відношенні багатша своїх сусідів, багатша країн Європи, багатша США?!».

       На щастя, все-таки залишилась Україна в літньо-зимовому часі, не перейшла на цілорічний зимовий час, хоча проект відповідного Закону, як я казав, уже був зареєстрований у Верховній Раді і був би прийнятий, тим паче, що, як мені повідомив у відповідь на мого листа до Президента Міністр економічного розвитку і торгівлі України І. М. Прасолов, напередодні було «зазначений проект Закону погоджено Мінфіном України, МОЗ України, Національною  академією медичних наук, Федерацією роботодавців  України, СПО  об'єднань профспілок, Національною академією наук України...» !  І я пишаюсь тим, що скоріш усього саме з моєї подачі, не був допущений до використання цілорічний піднадпоясний час під маркою цілорічного поясного. Погане одне, погане те, що зазначені українські елітні структури не дослухались до моєї більш глибокої думки про капітальну, повну, відмову від лжепоясного часу, а отже і від насточортілого уже на той час усім громадянам  літньо-зимового.

        Тепер моя чергова заповітна мрія така: всім понад 75-ти країнам світу, в тому числі і моїй рідній Україні, допомогти врешті-решт відправити зимовий, а разом з ним і  літньо-зимовий, час на смітник історії.

      Цікаво, яка ж перспектива очікувала піднадпоясний час в Україні, коли б цей час попри його енергозатратність був у 2012 році прийнятий до використання і діяв би на протязі багатьох років (можливо і десятиліть), як це було колись з радянським декретним часом. Врешті решт люди і свідомо, і підсвідомо, поступово, при незмінному поясному обчисленні довели б ритм своєї життєдіяльності до суто біологічного, тобто до випередження на 1 годину і відновили б  поясний час, майже сонячний, за такою схемою:

 

                                                                 пнП → пнП = П.                                                            (9)

 

       Але як же багато за ці багато років Україна втратила б електроенергії! Ясно, що Україна не стала б жити в цьому часі багато років, а на якомусь початковому перегоні держава розпочала б оцінювати різні варіанти виходу з кризи.

       Перший варіант. В умовах дії двійника поясного часу адміністративне разове зміщення на годину вперед життєвого ритму населення всієї країни, не чіпаючи годинників. В сукупності з поясним обчисленням часу на годинниках це дало б поясний час. Теоретично. А практично цей засіб здійснити було б майже неможливо. Наприклад, в 1931 році Радянський Союз, коли в його керівника Сталіна були необмежені диктаторські повноваження, навіть і не намагався подібне здійснити при введенні декретного часу з патріотичною  метою економії світлової енергії.

       Ось чому Україні нічого іншого не залишилось би, як з тією ж метою зміщення на годину вперед життєвого ритму населення здійснити інший варіант - законодавче разове переведення годинної стрілки  годинників на годину вперед:

 

                                                               н(пнП) → нпнП = нП.                                                    (10)

 

       І на виході, як бачимо, з’явився б літній час існуючого в ній дотепер літньо-зимового часу, цілорічний, біоприйнятний, енергонейтральний, бо при ньому життєдіяльність людини проходила б за поясним часом. Чи  не підказує це нам, українцям, по якому шляху повинна піти і, надіюсь,  піде після теперішнього літньо-зимового часу наша країна? Мабуть по такому:

 

                                                       (ннП v нП) → (ннП v нП) = нП.                                             (11)

 

        Але ж Україна все-таки може, тепер уже в компанії з іншими країнами, наступити на ті ж самі граблі, контакт з якими їй пощастило уникнути в 2012 році.  Її Міністерство економічного розвитку та торгівлі має бажання  звернутись до уряду з пропозицією відмінити перехід на літній час, тобто фактично перейти на цілорічний піднадпоясний час, якщо Європейський Союз прийме рішення про відміну літнього часу на своїй території.

 

 

7. ПОНАД 75-ТИ КРАЇНАМ СВІТУ НЕОБХІДНИЙ ОРГАНІЗОВАНИЙ ПЕРЕХІД

ДО ЦІЛОРІЧНОГО БІОПРИЙНЯТНОГО ЕНЕРГОНЕЙТРАЛЬНОГО

НАДПОЯСНОГО ЧАСУ

 

       В 1992-му році СРСР розвалився. Частина пострадянських країн, в  тому числі і Україна, зберегли літньо-зимовий час, інша частина, наприклад,  Білорусія, Грузія, відмовившись від зимового часу,  ввела цілорічний надпоясний час, і правильно зробила.

         Ввела  цілорічний надпоясний час майже на всіх своїх годинних поясах і РФ, але ввела пізніш і своєрідним, обхідним, шляхом. Задля цього після встановлення літньо-зимового часу в СРСР в 1991 році  вона пройшла ще такі три етапи.  

       Відчувши, що уже  і літній надпоясний час, як і колишній цілорічний, не допомагає економити електроенергію, а фактично ще раз признавши його «зрадницьку» енергонейтральність, московська влада в 1992-му році тепер уже тільки на території РФ знову ввела («в связи с большой нагрузкой на энергетику», як було заявлено) літньо-зимовий час зразка 1981-го року, час з енергоекономним наднадпоясним часом в літньому періоді і енергонейтральним надпоясним у  зимовому.

Задля цього навіть не дочекавшись стандартного закінчення зимового піднадпоясного часу, 19-го січня 1992-го року перевела свої годинники на годину вперед:

 

 

(нП v пнП) → {н(нП v пнП)} →  (ннП v нпнП) = (ннП v нП).     

(12)

 

       Цим самим Москва з її численними годинними поясами та численними маніпуляціями часом на цих поясах ще раз на практиці підтвердила мою тезу про переродження, тобто зведення нанівець енергоекономності,  надпоясного часу.

         В 2011-му році РФ перейшла до цілорічного  енергоекономного наднадпоясного часу, відмовившись від зимового:

 

 

(ннП v нП) → (ннП v нП)  = ннП.  

(13)

 

А потрібно було в даному випадку відмовитись від літнього часу.

          В 2014-му році Росія, зрозумівши, що уже загралась з годинними поясами та поясним часом, ліквідувала цю уже не першу таку і поки що останню помилку і переорієнтувалась  на цілорічний енергонейтральний надпоясний час (фактично декретний час 50-70-их, а не 30-40-их  років), разово перевівши годинники на годину назад:

 

 

ннП → п(ннП) → пннП = нП.  

(14)

 

      Перейти на потрібний час і я допоміг Росії своїми листами до Президента Путіна і Прем’єр-Міністра Медведєва.

         Приблизно такий же цілорічний енергонейтральний надпоясний час діє зараз і в деяких непострадянських країнах, наприклад, в Аргентині, Ісландії, Іспанії.

         І ще один штрих відносно того, який час потрібно залишити на весь рік будь-якій країні з теперішнім літньо-зимовим часом (нП v пнП) – літній чи зимовий. Якщо літній, то населення країни буде жити за поясним енергонейтральним часом рідного поясу, і тільки відлік часу, ні на що не впливаючий, буде здійснюватись за поясним часом суміжного східного поясу. Якщо ж зимовий, то  населення буде жити за чужим часом, за поясним часом суміжного західного поясу, енергозатратним для цієї країни, особливо в літньому періоді, і тільки  відлік часу в цій країні буде здійснюватись за поясним часом рідного поясу.    

        Отже, країнам, які все ще перебувають в тенетах літньо-зимового часу, в тому числі і Україні,  нічого іншого не залишається, як перейти до надпоясного  часу, і доцільно не вроздріб, а після прийняття узгодженого рішення з підписанням відповідної угоди на спеціально зібраній для цього міжнародній конференції.

        Можливе прийняття Європейським Союзом рішення про відміну літнього часу на своїй території буде для всіх держав, що входять до його складу, помилковим. Перехід цих країн на теперішній зимовий піднадпоясний час в погоні за примарою, за його поясним обчисленням, шляхом відмови від літнього буде таким же енергозатратним, таким же абсурдним, як, наприклад, уявлений перехід двох третин країн з їх традиційним поясним часом на цілорічний підпоясний час (пП) переведенням годинної стрілки годинника на годину назад.  Обчислення часу там і там буде різне, в Європейському Союзі навіть поясне, а результат один.

 

        

 

ВИСНОВКИ

 

       Три основні помилки можна спостерігати у нинішніх «знавців» часу. По-перше, більшість із них  завжди має на увазі тільки одну із його соціально-економічних функцій - функцію обчислення, в той час  як у ХХ-му столітті з появою декількох типів штучного часу появилася ще одна функція, функція відношення часу до питання економії світлової енергії. Та і сама функція обчислення часу змінила своє забарвлення. По-друге, сперечаються: коли потрібна додаткова світла година – вранці чи ввечері. А питання треба в першу чергу поставити навпаки: потрібна чи не потрібна темна вечірня година для часу неспання. Вона потрібна. І саме на цю годину починаючи з 1908 року в різних країнах зроблено замах. І, по-третє, все ще думають, що у складі літньо-зимового часу літній час завжди, навіть тепер,  енергоекономний, а отже завжди біонеприйнятний, і що зимовий час – завжди гарний, завжди поясний, і ніякого іншого зимового часу немає.

       Навіть якби перемикання годинників не впливали негативно на організм людини, то і тоді описане тут дійство з метою економії світлової енергії не перестало б бути оманливим. Міняти природу багатьох явищ, а тим паче природу часу, – марна трата того ж часу, і не тільки часу, а і людського здоров’я.

       Не захищати потрібно концепцію літньо-зимового чи літнього часу, а боротись проти неї, відкрито і чесно признати, що впровадження енергоекономного часу з самого початку було помилковим. І ця помилка для людства не залишилась безслідною. Штучно нав’язаний літній час, врешті решт ні на йоту не приблизивши середину активної частини (під назвою неспання) біологічного циклу людини до сонячного полудня, призвів до того, що час сам втратив орієнтацію на цей полудень. Навіть при найблагоприємнішому вирішенні проблеми, тобто після переходу на цілорічний енергонейтральний час нП, шрам, рубець, на тілі часу третини країн світу залишається і залишиться: сонце в зеніті – а на годинниках опівдні не 12-та година,  а 13-та, посеред ночі не нульова відмітка, а 1-ша година. Та, як уже було сказано вище, втрата цим часом своєї астрономічості не зробить ніякої шкоди людині.  Головне – біологічна прийнятність та відсутність втрат електроенергії. І ніяких перемикань годинників!   

 

Харків, 2018

Петровський Микола Григорович

0681793467 0731273034

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Віктор Лаврус. Зимовий і літній час. // Наука і техніка, 2000.

2. Микола Петровський. Всесвітнє перемикання. //Надзвичайна ситуація, 2007.

3. Микола Петровський. Молодіжна невмотивована злочинність крізь призму літньо-зимового часу. // Х.: Харків юридичний, 2008.

4. Панин А.В. Система исчисления времени в России. История формирования и оценка  эффективности.  //География в школе, 2011.

5. Законопроект  Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення часу на території України” (реєстраційний номер у Верховній Раді України № 10125 від 27.02.2012).

6. Микола Петровський. Вместо летне-зимнего – летнее время. Только не зимнее!  //Х.: Харків юридичний, 2013.       



Обновлен 21 сен 2018. Создан 08 июн 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Besucherzahler most beautiful Russian and Ukrainian brides
счетчик посещений