Інформационная платформа участников Холодной войны
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ УЧАСНИКІВ ГІБРИДНИХ ВІЙН - ВЕТЕРАНІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ФЕНОМЕН ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ У СВІТІ

НАУКОВИЙ ТРАКТАТ



Із енциклопедичного словника:

Науковий трактат – це науковий твір, в якому

розглядається окреме питання або проблема

 

ПЕРЕДМОВА

 

       Перед читачем – історія волюнтаристського переходу третини країн світу від цілорічного майже природного, майже сонячного, часу, яким є поясний час, до штучного літньо-зимового часу з подальшою поступовою природною, не залежною від волі людини, втратою ним ключової функції, якою наділила цей час людина, функції енергоекономності, заради якої і був сформований цей час.         За допомогою самостійно розробленого оригінального методу дослідження мені поталанило знайти причини закономірного поступового переродження літньо-зимового часу, обгрунтувати необхідність відмови від біологічно неприйнятних перемикань часу шляхом усунення однієї з двох складових частин цього часу на користь іншої. У роботі як невід'ємні складові компоненти методу знайшли застосування нові назви різних типів часу, через які проходили у своїй історії різні країни. У структурі самих назв часу крім пасивної функції часу, його обчислення, знайшла своє відображення додаткова, зовсім нова, активна, раніш відсутня, функція, функція відношення часу до економії світлової енергії, яка тут вперше виявлена в таких поняттях як енергоекономність, енергонейтральність та енергозатратність часу. Так, всім відомий поясний час визначений як енергонейтральний.

       Автор виражає глибоку подяку директору науково-дослідного інституту біології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна доктору біологічних наук професору Божкову Анатолію Івановичу, головному редактору київського журналу "Надзвичайна ситуація+" Струтинській Віталіні Миколаївні, головному редактору Харківської ветеранської газети «Слово ветерана» Чумакову Миколі Івановичу, президенту Харківської обласної організації учасників гібридних війн – ветеранів військової служби України Шлєпотіну Ігорю Івановичу і віце-президенту цієї організації Бондаренку Ігорю Андрійовичу за підтримку та надання допомоги при написанні і редагуванні трактату.

 

1. СВІТОВА СПІЛЬНОТА, 1884:

ПІДПИСАННЯ УГОДИ ПРО ПОЯСНИЙ,

МАЙЖЕ ПРИРОДНИЙ, МАЙЖЕ СОНЯЧНИЙ, ЧАС

 

       В 1878-му році канадським інженером С. Флемінгом був запропонований поясний час. Вперше був введений в США в 1883-му році. А в 1884-му році на міжнародній конференції у Вашингтоні 26 країн підписали відповідну угоду.

       Нагадаю сутність цього часу. Поверхня Землі умовно поділена на 24 годинні пояси, кожний з яких займає 15˚ за довготою (+7,5˚ відносно середнього меридіану поясу). Поясам привласнені номери від 0 до 23. Ідеальні кордони поясів проходять по меридіанах. За нульову лінію планети взято Грінвіцький меридіан – середній меридіан нульового поясу, – а поясний час цього поясу прийнято за всесвітній. У межах кожного поясу час вважається однаковим і збігається з сонячним часом середнього меридіану. Поясний час на суміжних поясах відрізняється на 1 годину.

       У будь-якій точці ідеального годинного поясу відхилення поясного часу від місцевого сонячного в цій самій точці незначне: від –0,5 години на крайньому східному меридіані до +0,5 години на крайньому західному. Тому поясний час ідеального годинного поясу у будь-якій його точці з деяким наближенням можна вважати астрономічним, місцевим сонячним.

       Але реальні межі поясів не обов'язково проходять по меридіанах. З метою збереження єдиного часу всередині однієї і тієї ж адміністративної або природної одиниці кордони реальних годинних поясів незначно відхиляються в ту чи іншу сторону, погоджуючись з міждержавними, адміністративними кордонами, ріками, гірськими хребтами і т. п. Оскільки реальний годинний пояс більш-менш точно збігається за формою і розмірами з ідеальним, то і на цьому поясі відхилення поясного часу від місцевого сонячного, астрономічного, незначне. Тому поясний час на будь-якому поясі, який ми називаємо реальним, з припустимим наближенням можна також вважати астрономічним.

       Позначати поясний час буду великою літерою П.

       Впровадження поясного часу значно спростило розрахунок часових поправок: різниця в часі між будь-якими двома точками планети, на якій би відстані одна від одної вони не знаходились, завжди залишається кратною цілому числу годин. Встановлення за певною схемою на всій планеті поясного часу стало своєрідною стандартизацією часу.

       В Росії, а отже і в Україні, яка в той час входила до її складу, поясний час було прийнято з 1 липня 1919-го року.

       Поняття годинний пояс має два основні значення:

       а) ідеальний годинний пояс - умовна смуга на земній поверхні шириною 15˚ ( +7,5˚ відносно середнього меридіану);

       б) реальний годинний пояс - ділянка земної поверхні, що більш-менш точно збігається за формою і розмірами з ідеальним годинним поясом, і поясний час якого збігається з середнім сонячним часом середнього меридіану цього поясу.

       Але пізніше появилось ще одне значення: адміністративний годинний пояс. Адміністративні годинні пояси – це як правило ті ж реальні годинні пояси, тільки деякі з них, на відміну від реальних, за конфігурацією і розмірами значно відрізняються від ідеальних. Такі нестандартні пояси особливо характерні для багатопоясної Росії, де вони з 2011-го року були перейменовані на годинні зони.

 

2. ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ: ФОРМУВАННЯ

ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ В ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ТА ІНШИХ КРАЇНАХ

 

       Фатальна думка про можливість економії штучної світлової енергії шляхом впровадження більш ранніх відбою і підйому населення вперше зародилась у голові відомого американського політика і вченого Бенджаміна Франкліна ще тоді, коли про поясний час ще не було і мови. У 1784-му році, перебуваючи в столиці Франції, він “помітив, що о 6-ій ранку весняного дня сонце заливало весь Париж яскравим світлом, проте більшість городян не бачила цього, оскільки міцно спала. Було б розумним і вкрай економічно вигідним, якби навесні парижани вставали раніше і не палили б свічки, щоб працювати в другій половині дня” («Створення літнього часу». 03.12.2009. Washington ProFile, www.washprofile.org).

       В розвиток цієї ідеї в 1905-му році мешканець графства Кент Великобританії Вільям Віллет запропонував переводити годинні стрілки годинників в літньому періоді на годину вперед. Великобританія першою взяла на озброєння цю ідею. Навесні 1908-го року перевела стрілки на годину вперед, запровадивши в літньому періоді замість поясного часу поясний час плюс 1 година. Цей час надалі буду називати надпоясним часом, скорочено нП. А восени перевела Великобританія стрілки на годину назад, повернувши поясний час П. І так — щорічно.

       Після впровадження будь-якою країною літнього надпоясного часу відхилення її місцевого часу від місцевого сонячного у будь-якій точці ідеального годинного поясу стало знаходитись у межах від +0,5 години на східному кордоні до +1,5 години на західному.

       На початковому етапі існування усталеного літньо-зимового часу, на етапі, який можливо зайняв не одне десятиліття (точно ми цього не можемо знати) літній надпоясний час нП мав властивість економити світлову енергію. Задля цього він і був придуманий. Такий час буду називати енергоекономним надпоясним часом, а в скороченій назві часу енергоекономність відтінювати підкреслюванням префікса “над”: нП. Тому в скороченому вигляді, символічно, більш точно процес переходу Великобританії від цілорічного поясного до літньо-зимового часу доцільно записати так:

 

П ≡ (П v П) → {н(П) v П} → (нП v П)...............................................(1)

 

       Час {н(П) v П} означає літньо-зимовий час після першого переведення населенням стрілок годинників на годину вперед на початку літнього періоду з поверненням стрілок на початку зимового періоду на попереднє місце. Тільки но встановлений літній час тут відображений з використанням напівжирного шрифту, підкреслювання скороченого префікса і дужок. А час (нП v П) відображає уже усталений літньо-зимовий час, такий час, коли в залежності від сезону населенням щорічно вмикається на годиннику або нП-час (в літньому періоді) або ж П-час (в зимовому). Усталений літній час нП тут відображений тільки з використанням підкреслювання скороченого префікса (підкреслюється енергоекономний характер літнього часу).

       На початковому етапі дії літньо-зимового часу переважна більшість людей з першої ж доби кожного літнього періоду почала підніматись вранці на годину раніш звичного, біологічно прийнятного, часу підйому, наприклад, не о 6-ій, а о 5-ій, тепер уже не висвітленого на годиннику поясного часу, і відповідно лягати спати також на годину раніш, наприклад, не о 22-ій, а о 21-ій годині поясного часу, що дозволило о вечірній порі протягом години економити частину штучної світлової енергії. Таке примусове відхилення в часі не могло не призвести до порушення біологічного режиму сну і неспання людини.

       З 1916-го року на щорічні дворазові перемикання годинників перейшли Німеччина та Австро-Угорщина - непримиримі супротивники Великобританії в першій світовій війні. В подальшому літньо-зимовий час ввели десятки інших країн світу. (Через якісь два-три, а то і більше десятиліть, людина підсвідомо отямиться, поступово поновить свій літній біологічний режим, наприклад, перестане підніматись вранці на годину раніш звичного, поясного, прийнятного, часу підйому, сутність літнього часу зміниться в кращу сторону, і ніякого підкреслювання в скороченій назві нового літнього часу робити не будемо. На ту пору ні одна людина таку позитивну метаморфозу з надпоясним часом не змогла передбачити. А жаль! Та про це - пізніш).

       В теперішній час двічі на рік годинники переводять майже 70 країн світу.

 

3. ПЕРЕРОДЖЕННЯ (ЗВЕДЕННЯ НАНІВЕЦЬ

ЕНЕРГОЕКОНОМНОСТІ) ЛІТНЬОГО ЧАСУ –

ОСНОВНОЇ СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ

 

       Для людини його біологічний ритм «неспання-сон» є життєво важливий і генетично опосередкований процес. Енергоекономний надпоясний час робить цей процес біологічно ненормальним і в зв'язку з цим часто призводить до небажаних проявів в стані здоров'я людини. Доба підйомом і відбоєм розділена на дві частини. З давніх давен активна частина добового ритму (неспання) виявилась асиметричною щодо сонячного полудня (12-та година), зміщеною в бік вечірнього часу.  Пора начебто уже і спати людині, уже темно надворі, а вона все ще не спить, а вранці при природному освітленні продовжує спати. Такого зміщення у людини не було тоді, коли вона в своєму розвитку ще не дійшла до винаходу прийнятного для широкого використання в побуті штучного освітлення, коли людині нічого іншого не залишалося, як лягати спати відразу після настання темряви і вставати після її припинення.

       Панін Андрій Валерійович (кандидат географічних наук, доцент, географічний факультет Московського державного університету) зміщення активної фази ритму людини в бік вечірнього часу пов’язує з розвитком урбанізації суспільства, зі значним збільшенням процентної долі міського населення в усьому складі суспільства. Маючи на увазі в першу чергу міський прошарок населення, це явище пояснює так: “Люди, вставши з ліжка, відразу ідуть на роботу, а після роботи відправляються на громадські заняття і розваги і добираються до постелі далеко після заходу Сонця” [9].

       Але для виникнення такого зміщення були інші, більш вагомі, і я би сказав, природні мотиви. Про виховання дітей, і взагалі про дітей, про підростаюче покоління, автор забув. Але ж це є один із чинників виживання людства. Колись наші мудрі предки і в сільській (не тільки в міській) місцевості прив'язку сну до часу доби розпочали з відбою. Брались до уваги два чинники, що діяли в діаметрально протилежних напрямках: з одного боку необхідність економії світлової енергії, з іншого потреба в наявності достатнього часу для спілкування членів сім'ї у вечірній час. Занадто пізній відбій завжди пов'язаний з втратами світлової енергії. Батьки стежили за тим, щоб діти не лягали спати пізно, виключно з міркувань (зауважте!) економії світлової енергії. Тоді що? Дорослим і дітям треба лягати спати відразу після настання вечірньої темряви? Ні! Занадто ранній відбій протипоказаний, оскільки пов'язаний зі зведенням до нуля найціннішого вечірнього часу спілкування батьків і дітей, часу, асоційованого з темрявою за вікном, часу, коли всі члени сім'ї, особливо діти, в зборі, всі вдома. Регулярне денне спілкування не завжди і не у всіх виходить: свої справи у батьків, свої у дітей. І коли ж як не після настання вечірніх сутінок і подальшої темряви, при якій діти бояться знаходитись на вулиці, можна членам сім'ї об'єднатись, батькам на протязі приблизно години, як показав досвід, попрацювати з дітьми, приділити їм більше уваги, допомогти у виконанні шкільних завдань? Про використання ранкової темряви за вікном з метою виховного впливу на сонних дітей годі і думати! Це неможливо. От і виходить, що батькам треба ввечері пізніше вкладати дітей і самим лягати спати пізніше. Так і встановився відносно пізній час відбою, який після тисячоліть став біологічно прийнятним. Оптимальному відбою при прийнятній тривалості сну став відповідати і оптимальний підйом, а отже, помірний часовий фон, спокійний режим сну і неспання. І при чому тут урбанізація суспільства і окремий режим життєдіяльності міського населення?

       На погляд Паніна А.В., небажане зміщення активної фази ритму людини спричинене тим, що “в якості загальносвітового стандарту система поясного часу працює невдало”, бо поясний час орієнтований на сонячний полудень (12 годин – середина дня). З таким твердженням не можна погодитись. Та і як міг пасивний інструмент виміру – система обчислення поясного часу (якраз обчислення, бо ніякої іншої функції, окрім обчислення, у поясного часу немає) – негативно вплинути на якість того явища, яке вимірюється? Як ми впевнимося дещо пізніше, декілька країн пройшли через цілий ряд енергетично обумовлених типів часу. І тільки такий дійсно загальносвітовий стандарт, як поясний час, дав можливість по-справжньому оцінити значимість кожного такого типу. По Паніну А. В. виходить, що поясний час тому недосконалий, що орієнтований на сонячний полудень, в той час як людина біологічно на цей полудень не орієнтована. Але ж Панін А. В. сплутав тут два різні типи орієнтації: орієнтацію часу і орієнтацію людини в часі. З його посилок виходить, що якщо підйом і відбій сучасної людини відстають в часі від кінця ранкових і початку вечірніх сутінок відповідно, а не співпадають з ними, тобто якщо режим життєдіяльності сучасної людини є несиметричний відносно сонячного полудня, в той час як поясний час орієнтований саме на цей полудень, то в цьому явищі винен (“працює невдало”) поясний час. Учений захищає збочений, не зорієнтований на сонячний полудень, штучний надпоясний час, який дійсно примусово приблизив середину часу неспання людини до сонячного полудня, примусив людину лягати спати майже на початку вечірніх сутінок і підніматись майже наприкінці ранкових сутінок, тобто наблизив розпорядок дня сучасної людини до розпорядку первісної людини, яка окрім природних сонячного та місячного освітлення ніякого іншого, тобто штучного, не знала. Таке наближення частково відбулось, і темний вечірній час спілкування членів сім’ї між собою, необхідний для виховання дітей, скоротився на годину. Це негативно вплинуло на процес виховання молоді, та ще й цьому явищу допомогла біологічно небезпечна атака сезонних перепадів часу на людей, і особливо на дітей з їх ще неусталеною психікою [3]. В останні роки ріст молодіжної невмотивованої злочинності призводить до необхідності озброюватись навіть шкільних учителів.

       Люди ще на зорі існування літньо-зимового часу, хоча і вставали на годину раніш, але підсвідомо продовжували стояти на тій точці зору, що в інтересах сім’ї ввечері лягати спати не треба рано. А отже, рано і підніматись не слід. І тому вони (одна людина за іншою) на протязі десятиліть, поступаючись своїй біологічній потребі, всупереч зовнішньому тиску з боку годинників з їх надпоясним відліком і влади з її маніакальним намаганням будь-яким способом примусити простих людей вставати раніш, в літньому періоді мало-помалу, мимоволі, спонтанно, повертались до свого колишнього підйому, наприклад, від підйому о 5-ій годині поясного, тепер уже прихованого, часу до підйому, як і колись, о 6-ій. І відповідно повертався колишній пізніший вечірній відбій. Тобто, як і колись, люди стали і лягати, і вставати за майже сонячним часом, яким є поясний час. Тільки от обчислення часу на годинниках так і залишилось зміщеним на годину вперед.

       Паралельно, одночасно, відбувалось і повернення абсолютної більшості установ, організацій, транспорту і т. п. на більш пізні початок і закінчення роботи. Розпорядки дня, розклади занять та робіт, графіки руху транспорту і т. п. непримітно зазнали зворотних змін. І вийшло так, що тепер уже літній, надпоясний, час, хоча, на відміну від поясного, за обчисленням не є майже астрономічний, став біологічно прийнятним і із енергоекономного перетворився в енергонейтральний, зберігши своє непоясне обчислення. Економія світлової енергії в літньому періоді припинилась. Зате в зимовому щось не те сталось. Та ми поки що цього періоду не торкаємось.

       Саме людська природа змінила характер літнього часу, змінила його біонеприйнятність на біоприйнятність, і як вторинне поміняла енергоекономність часу на його енергонейтральність, і в результаті лишила економічно і соціально обумовлений час його основної функції. Люди на підсвідомому рівні втілили в життя здорову думку: аніж ненормальний біологічний режим життя щорічно в літньому півріччі, а нормальний в зимовому, то нехай уже буде навпаки: в літньому періоді, коли, як кажуть, день весь рік кормить, – нехай буде нормальний біологічний режим, а в зимовому режим буде якщо і ненормальний, то всерівно для зими терпимий. Коли цей спонтанний, природний, процес закінчився – ми не можемо знати, але закінчився. Ніхто не очікував цього кінця.

       Символічне природне, спонтанне, переродження поки що тільки літнього часу (із енергоекономного в енергонейтральний) зобразимо так:

 

(нП v П) → (нП v ?).....................................................................(2)

 

       Було в літньому періоді так: і відлік часу, і життєдіяльність людини здійснювались з випередженням поясного часу на 1 годину. Стало в літньому періоді по-іншому: відлік часу залишився незмінним, а життєдіяльність людини повернулась в звичне для її предків і для її біології русло.

 

4. ПЕРЕРОДЖЕННЯ ЗИМОВОГО ЧАСУ, СПРИЧИНЕНЕ ПЕРЕРОДЖЕННЯМ ЛІТНЬОГО

 

       Ключове питання – а що ж сталося при переродженому літньому часі з зимовим часом, який завжди діє після літнього в результаті осіннього переведення годинників на годину назад? Як назвати цей новий час? Як його зобразити за допомогою символіки? В його назві повинні знайти відображення три чинники. По-перше, цей зимовий час енергозатратний, бо діє після енергонейтрального нП, по-друге, він не є поясний, бо енергозатратний, по-третє, він має поясне обчислення, бо діє після часу з надпоясним обчисленням. Щоб знайти відповідь на поставлене питання, зробимо, спираючись на логічне мислення, відповідну операцію над правою частиною виразу (2), подумки перевівши восени годинник на годину назад після закінчення дії переродженого літнього часу нП:

 

(нП v ?) = {нП v п(нП)} → (нП v пнП)...................................................(3)

 

       Ось він, цей новий зимовий час, неочікувану, приховану, до неможливості сповільнену появу якого свєчасно не примітили люди: піднадпоясний час! Його скорочене позначення: пнП-час. Обов'язково з підкреслюванням малої літери ”п” (підкреслюється енергозатратний, активний, характер часу).

        Із-за схожого відображення в тексті час {нП v п(нП)} та час (нП v пнП) також потребують деяких пояснень. Час {нП v п(нП)} означає літньо-зимовий час після остаточного зимового сповзання людини до її життєдіяльності з запізненням на 1 годину відносно прихованого поясного часу, що відбувалось і відбулось в результаті поступового на протязі десятиліть природного перетворення основного, літнього, часу із енергоекономного нП в енергонейтральний, біологічно прийнятний для людини, тобто в нП. А час (нП v пнП) означає уже усталений теперішній літньо-зимовий час.

       Піднадпоясний час в кожному зимовому періоді примушує установи, транспорт тощо розпочинати роботу, а населення підніматись, на годину пізніш біочасу підйому, тобто підйому за поясним часом, за часом, слугуючим в усіх таких випадках в якості зручного стандарту. Активність піднадпоясного часу по відношенню до людини, тварини, установи, транспорту спрямована в протилежний бік порівняно з активністю нП-часу. Якщо нП-час є енергоекономним, нП-час енергонейтральним, то пнП-час є енергозатратним, і не стільки в зимовому, скільки може бути особливо таким в літньому, періоді, якщо його туди запроторити (а таке бажання в 2012 році в Україні було!). Про цю специфічну активність, активність навиворіт, тобто про енергозатратність піднадпоясного часу, символізує наявність у його скороченій назві підкреслювання написаного напівжирним шрифтом префікса «під» (п). А про те, що перероджений зимовий час, пнП-час, не будучи поясним, має все таки поясне обчислення, свідчить наявність у його скороченій назві пари взаємовиключних префіксів «під» і «над». І це означає, що, дивлячись на годинник, не можна відрізнити піднадпоясний час пнП від поясного П. І той час, і інший є майже сонячний час. З сонячним часом повністю вони співпадають тільки ополудні і опівночі (полудень – 12-та година, північ – 0 годин).

       Оскільки обчислення у піднадпоясного часу таке ж як і у поясного, то це означає, що поясний час одержав свого двійника, фальшивого двійника, як, наприклад, в грибній справі є опеньок і є фальшивий опеньок, який із-за його схожого вигляду в багатьох випадках сприймають за справжній, і від того грибники потерпають. Потерпає і Україна в числі ряду країн від фальшивого поясного часу, роблячи безглузді весняні та осінні перемикання годинників.

       В сукупності символічне зображення розглянутого в розділах 3 і 4 переродження літньо-зимового часу із однієї структури в іншу виглядає так:

 

(нП v П) → (нП v пнП)...................................................................(4)

 

       Чому в цьому розділі так багато місця приділено зимовому піднадпоясному часові? Та тому що тільки із-за нього, із-за його дотеперішньої невизначеності, і існує в світі уже на протязі 110 років (ювілей!) злопополучний літньо-зимовий час з його холостими перемиканнями.

 

5. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ЛІТНЬО-ЗИМОВОГО ЧАСУ В УКРАЇНІ

ТА ІНШИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇНАХ

 

       Україна та інші пострадянські країни, перебуваючи у складі СРСР, не відразу одержали літньо-зимовий час, загальноприйнятий рядом інших країн. Це відбулось в чотири етапи.

       Радянський Союз з тією ж метою економії світлової енергії в 1931-му році декретом Ради Народних Комісарів ввів в побут декретний час, а фактично цілорічний енергоекономний надпоясний час:

 

П → нП........................................................................(5)

 

       Через якісь десятиліття цілорічний енергоекономний надпоясний час, як і в інших країнах літній, переродився, і країна одержала цілорічний енергонейтральний надпоясний час:

 

нП → нП.......................................................................(6)

 

       Підсвідомо відчувши, що уже і надпоясний час не допомагає економити електроенергію, а фактично признавши його енергонейтральність (а колись же був енергоекономним!), у 1981-му році Москва ввела літньо-зимовий час з енергоекономним наднадпоясним часом в літньому періоді і енергонейтральним надпоясним в зимовому:

 

П ≡ (нП v нП) → {н(нП) v нП} → (ннП v нП).......................................(7)

 

       Як видно звідси, тезу про переродження надпоясного часу не я придумав, а на практиці засвідчив Радянський Союз, найбільша на той час імперія! Тут уже ніяка статистика не потрібна. Головне – переконлива аргументація, що базується на фактах.

       Із-за схожого відображення в тексті час {н(нП) v нП} і час (ннП v нП) також потребують деяих уточнень, хоча уже можна було б обійтись і без них. Час {н(нП) v нП} відображає літньо-зимовий час після першого переведення стрілок годинників ще на 1 годину вперед по відношенню до поясного часу на початку літнього періоду з поверненням стрілок на початку зимового періоду на попереднє місце. А час (ннП v нП) означає уже усталений щорічний літньо-зимовий час, такий час, коли в залежності від сезону щорічно діє або ннП-час в літньому періоді (життя людини іде за поясним часом + 1 година, а відлік часу за поясним часом + 2 години) або нП-час в зимовому періоді (життя іде за поясним часом, а відлік часу за поясним часом + 1 година).

       Отже, з 1981-го року в Радянському Союзі в кожному літньому періоді, наприклад діти, вимушені були лягати спати відносно сонячного часу з випередженням на 1 годину. У дітей із-за такого примусу була відібрана чудова вечірня година, діюча і за мого дитинства, про яку я, дитина війни, уже в зрілому віці в своїх двох статтях висловився так:

       «Не представляю, как бы сложились в дальнейшем судьбы детей войны, особенно детей отцов, погибших на фронте, если бы не тот заветный вечерний часик, когда можно было и маме что-то рассказать, и ее советы послушать, и уроки в ее присутствии доделать, и книжку полюбившуюся почитать».

       «Зимние вечера – темные, пасмурные, холодные, длинные. Летние вечера – светлые, лунные, теплые, короткие. Сколько песен посвящено летним вечерам! Сократив в 80-ых годах в СССР на целый час летние вечера, прагматики лишили их романтики, так необходимой для становления юной личности!».

       І от врешті-решт союзні республіки, в тому числі і Україна, за рішенням московського уряду 31-го березня 1991-го року пропустили чергове переведення годинників на годину вперед (другий і третій вирази в низці виразів, зображеній дещо нижче) і накінець-то перейшли на літньо-зимовий час, загальноприйнятий у десятках інших країн (див. останній вираз):

 

(ннП v нП)→{п(ннП v нП)}={п(ннП v п(нП )}→(пннП v пнП) = (нП v пнП)..............(8)

 

       І заповітна вечірня година повернулась. Тишком-нишком. Через 10 років після 1981-го. До моїх внуків. Тільки ж все ще стукали тоді і стукають по наш час по їх, і не тільки по їх, мізках всесвітні перемикання часу [2].

       «Тепер взимку використовується поясний час, а влітку годинник переводиться на 1 годину вперед» - так висловився з приводу переходу України на новий для неї літньо-зимовий час Віктор Лаврус, керівник Центру впровадження інформаційних технологій Європейського університету, м. Київ [1]. І, як бачимо, помилився. Не поясний час використовується і досі в зимовому періоді, а піднадпоясний! Дивна і корисна для усіх нас подальша порада вченого: “З точки зору здорового глузду раціонально повернутись до декретного часу, відмовитись від щорічного переведення годинників і жити при незмінному відліку, який буде відрізнятись на одну годину вперед порівняно з поясним часом. Такий ритм життя, з біологічної точки зору, найбільш сприятливий для людини”.

       Відносно доцільності повернення України, та й не тільки України, а навіть, наприклад, і Сполучених Штатів Америки, до декретного часу Віктор Лаврус можливо і правий (а він дійсно правий), але як вченому йому треба було науково довести це, а не просто послатись на здоровий глузд. Тоді у нього менш сприятливий ритм життя не був би пов'язаний з поясним часом.

       Отже, ми (населення майже третини країн світу) сьогодні живемо в переродженому літньо-зимовому часі (нП v пнП). Основна його частина, літній час, колись поясний, але з часом бездумно наділений непритаманною для нього функцією (в угоду електроенергетиці та у збиток здоров’ю людей), через якісь два-три, а то і більше десятиліть, став таким, як це біологічно потрібно народу саме для літнього періоду, хоча і зі шрамами на лиці (і обчислення не те, і назва не та!). А час зимовий, колись також поясний, від якого в енергетичному плані раніш в зимовому періоді було і так мало користі, а тепер і взагалі тільки шкода, став і повинен був стати саме таким, що йому тільки й місце уготоване, що перебувати в зимовому періоді. Звідтіля його також потрібно гнати, бо його щорічні весняні вимикання (саме вимикання!) негативно впливають на людські здоров’я (вставали, наприклад, діти в зимовому періоді з ліжка в один час, уже звикли, і раптом ні з того ні з сього в літньому періоді потрібно щоденно підніматись на годину раніш!).

       Якщо Віктор Лаврус поясний час гудить голослівно, то Панін А. В. намагається під своє негативне бачення поясного часу підвести наукову базу. Але це йому не вдається. Під впливом дії нерозпізнаного ним лжепоясного часу він говорить про те, що система поясного часу працює невдало, бо “орієнтована на сонячний полудень”, в той час як сучасна людина відійшла від орієнтації на цей полудень. Автор стверджує, що поясний час уже на момент свого впровадження не відповідав реальному життєвому ритмові більшості населення і що “введення літнього часу можна розглядати як захід з виправлення цього недоліку”. Тут сам автор дезорієнтувався: сплутав орієнтацію людини в часі з орієнтацією самого часу.

       Приймаючи піднадпоясний час з його поясним обчисленням за поясний і спостерігаючи його літнє або ж цілорічне ігнорування кількома країнами на користь енергонейтрального надпоясного і придумавши поспіль на фальшивій основі світову тенденцію жити попереду поясного часу, Панін А. В. тим самим кидає тінь не просто на поясний час, а на поясний час двох третин країн світу, які жили раніш і живуть сьогодні постійно в унісон з поясним часом і мабуть безтурботно посміюються над третьою, нашою, третиною щодо її надуманих нею ж проблем. Панін А. В. не примітив тенденцію всіх без винятку країн світу жити, саме жити (вставати, лягати, працювати, спати), в унісон з поясним часом. Про те, що дві третини країн світу з самого початку заснування поясного часу живуть саме за цим часом, Панін А. В. мовчить, бо тут ніякій тенденції немає місця. А тенденцію нещасної третини країн світу жити в унісон саме з поясним часом Панін А. В. замінив якоюсь іншою, фальшивою, бо поясний час сплутав з його двійником.

       Справжня тенденція третини країн світу має два взаємопов’язані різновиди.

       1) З самого початку заснування літньо-зимового часу населення третини країн підсвідомо, поступово, спонтанно, по крупицях в літньому періоді міняло і в кінці кінців змінило енергоекономність, біологічну неприйнятність надпоясного часу на його енергонейтральність, на біологічну прийнятність: стало жити (вставати, лягати, працювати, спати) в унісон з поясним часом, а не випереджати його на годину. (Раджу ще раз прочитати розділ 3 цього трактату).

       2) Інший різновид згаданої тенденції витікає з першого. Оскільки при енергонейтральному надпоясному часі в літньому періоді населення здійснює свою життєдіяльність (встає, лягає, працює, спить) за поясним часом (див. аргументацію у п.1), то гріх було б будь-якій країні не скористатись цим фактом і не подовжити літній час на весь рік. Тому тенденція держав переходити на цілорічний нП-час і є тенденція жити в унісон з поясним часом (життєвий режим кращий, та ще й без будь-яких перемикань!).

       Пішла було колись у вірному напрямку і Україна. Все ж таки дослухалась її Верховна Рада до поради Віктора Лавруса: 20-го вересня 2011-го року прийняла правильне рішення: в якості цілорічного затвердити літній надпоясний (фактично колишній декретний) час. Але, на жаль, життя України за прихованим поясним часом при надпоясному відлікові часу так і не розпочалось: майже через місяць, 18 жовтня того ж року, постанова була помилково відхилена.

       Зате в наступному, 2012-му, році ледве не осоромилась Україна перед усім світом. Це сталось би, якби вона ввела у дію законопроект “Про порядок обчислення часу на території України” (реєстраційний номер у Верховній Раді № 10125 від 27.02.2012), розроблений Мінекономрозвитку і підписаний Прем’єр-Міністром Миколою Азаровим. З усією відповідальністю за свої слова в своєму листі до Президента Януковича я в той час заявив, що якщо згідно з цим документом в Україні буде запроваджений тодішній (він же і теперішній) зимовий час, то тільки одні годинники в нашій державі будуть налаштовані на цілорічний поясний час рідного 2-го годинного поясу, а всі установи та населення будуть працювати за поясним часом 1-го поясу, західного поясу, суміжного з нашим, що призведе до великого марнотратства електроенергії.

       Були приведені в листі і інші аргументи. Наприклад, такий (дослівно): «Ряд пострадянських країн, відмінивши літньо-зимовий час, вибрали в якості цілорічного літній (не зимовий!) час. Поки що і не думають відмовлятись від літнього часу США і Європейський Союз. Чому ж ми наражаємо свою країну на енергозатратний цілорічний зимовий час?! Якщо не подобається цілорічний літній час, чому б за прикладом США і Європейського Союзу Україні поки що не залишитись в літньо-зимовому?! Україна що?! В енергетичному відношенні багатша своїх сусідів, багатша країн Європи, багатша США?!».

       На щастя, все-таки залишилась Україна в літньо-зимовому часі, не перейшла на цілорічний зимовий час, хоча проект відповідного Закону, як я казав, уже був зареєстрований у Верховній Раді і був би прийнятий, тим паче, що, як мені повідомив у відповідь на мого листа до Президента Міністр економічного розвитку і торгівлі України І. М. Прасолов, напередодні було «зазначений проект Закону погоджено Мінфіном України, МОЗ України, Національною академією медичних наук, Федерацією роботодавців України, СПО об'єднань профспілок, Національною академією наук України...» ! І я пишаюсь тим, що саме з моєї подачі не був допущений до використання цілорічний піднадпоясний час під маркою цілорічного поясного. Погане одне, погане те, що зазначені українські елітні структури не дослухались до моєї більш глибокої думки про капітальну, повну, відмову від лжепоясного часу, а отже і від насточортілого уже на той час усім громадянам літньо-зимового.

       Тепер моя чергова заповітна мрія така: всім майже 70-ти країнам світу, в тому числі і моїй рідній Україні, допомогти врешті-решт відправити зимовий, а разом з ним і літньо-зимовий, час на смітник історії.

 

6. МАЙЖЕ 70-ТИ КРАЇНАМ СВІТУ НЕОБХІДНИЙ

ОРГАНІЗОВАНИЙ ПЕРЕХІД ДО ЦІЛОРІЧНОГО НАДПОЯСНОГО ЧАСУ

 

       В 1992-му році СРСР розвалився. Частина пострадянських країн, наприклад, Білорусія, Грузія, відмовившись від часу (нП v пнП), ввела цілорічний надпоясний час, і правильно зробила.

       Ввела цілорічний надпоясний час майже на всіх своїх годинних поясах і РФ, але ввела пізніш і своєрідним, обхідним, шляхом. Задля цього після встановлення літньо-зимового часу в СРСР в 1991 році вона пройшла ще такі три етапи.

       В 1992-му році «в связи с большой нагрузкой на энергетику», як було заявлено, РФ, відчувши в «профнепридатність», тобто енергонейтральність замість енергоекономності, літнього нП-часу, відновила радянський літньо-зимовий час з енергоекономним наднадпоясним часом в літньому періоді і енергонейтральним надпоясним у зимовому (зразка 1981-го року). Задля цього навіть не дочекавшись стандартного закінчення зимового піднадпоясного часу, 19-го січня 1992-го року перевела свої годинники на годину вперед (Москва з її численними годинними поясами та численними маніпуляціями часом на цих поясах в 1992 році ще раз на практиці підтвердила мою тезу про переродження, тобто зведення нанівець енергоекономності, надпоясного часу):

 

(нП v пнП) → {н(нП v пнП)} → (ннП v нпнП) = (ннП v нП)...........................(9)

 

       В 2011-му році РФ перейшла до цілорічного енергоекономного наднадпоясного часу, відмовившись від зимового:

 

(ннП v нП) → ннП.........................................................(10)

 

         А потрібно було в даному випадку відмовитись від літнього часу.

       В 2014-му році Росія, зрозумівши, що уже загралась з годинними поясами та поясним часом, ліквідувала цю уже не першу таку і поки що останню помилку і переорієнтувалась на цілорічний енергонейтральний надпоясний час (фактично колишній декретний), перевівши годинники на годину назад:

 

ннП → п(ннП) → пннП = нП.....................................................(11)

 

       Перейти на потрібний час і я допоміг Росії своїми листами до Президента Путіна і Прем’єр-Міністра Медведєва.

       Такий же нП-час діє зараз і в деяких непострадянських країнах, наприклад, в Аргентині, Ісландії, Іспанії. Всім країнам, які все ще перебувають в тенетах літньо-зимового часу, в тому числі і Україні, нічого іншого не залишається, як також перейти до цього надпоясного часу, і доцільно не вроздріб, а після прийняття узгодженого рішення на спеціально зібраній для цього міжнародній конференції.

 

ВИСНОВКИ

 

       Навіть якби перемикання годинників не впливали негативно на організм людини, то і тоді це дійство з метою економії світлової енергії не перестало б бути оманливим. Міняти природу багатьох явищ, а тим паче природу часу, – марна трата того ж часу, і не тільки часу, а і людського здоров’я.

       Не захищати потрібно концепцію літньо-зимового чи літнього часу, а боротись проти неї, відкрито і чесно признати, що впровадження енергоекономного часу з самого початку було фатальним, помилковим. І ця помилка для людства не залишилась безслідною. Штучно нав’язаний літній час, врешті решт ні на йоту не приблизивши середину активної частини (під назвою неспання) біологічного циклу людини до сонячного полудня, призвів до того, що час сам втратив орієнтацію на цей полудень. Навіть при найблагоприємнішому вирішенні проблеми, тобто після переходу на цілорічний енергонейтральний час нП, шрам, рубець, на тілі часу третини країн світу залишається і залишиться: сонце в зеніті – а на годинниках опівдні не 12-та година, а 13-та, посеред ночі не нульова відмітка, а 1-ша година. Та, як уже було сказано вище, втрата цим часом своєї астрономічості не зробить ніякої шкоди людині. Головне – біологічна прийнятність та відсутність будь-яких, навіть незначних, навіть зимових, втрат електроенергії. І ніяких перемикань годинників!

 

 

Харків, 2018

Петровський Микола Григорович

+380681793467

+380731273034

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Віктор Лаврус. Зимовий і літній час. // Наука і техніка, 2000.

2. Микола Петровський. Всесвітнє перемикання. //Надзвичайна ситуація, 2007.

3. Микола Петровський. Молодіжна невмотивована злочинність крізь призму літньо-зимового часу. // Х.: Харків юридичний, 2008.

4. Панин А.В. Поправить по Солнцу: в России надо отменить не летнее, а зимнее время //Российская газета". Федеральный выпуск №5053 (229) от 2 декабря 2009 г.

5. Панин А.В. Зачем России "зимнее" время и часовые зоны вместо поясов. //Российская газета. Федеральный выпуск №5319 (240) от 22 октября 2010 г.

6. Панин А.В. Война "жаворонков" и "сов". Плюсы и минусы перехода на летнее время //Независимая газета. №233 (5146) 27 октября 2010 г.

7. Панин А.В. Реформу часовых зон должно сделать само население: Лекция о системе времени в России // Газета.ru. Спецприложение "Наука". 29 октября 2010 г.

8. Панин А.В. Поясное, зимнее, летнее время: что лучше для России. Лекция, прочитанная в Политехническом музее 14 апреля 2011 г. в рамках проекта «Публичные лекции Полит.ру»

9. Панин А.В. Система исчисления времени в России. История формирования и оценка эффективности. //География в школе, 2011.

10. Микола Петровський. Вместо летне-зимнего – летнее время. Только не зимнее! //Х.: Харків юридичний, 2013.

11. Постановление Правительства Российской Федерации "О порядке исчисления времени на территории Российской Федерации" от 08.01.1992 № 23.

12. Законопроект Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення часу на території України” від 27.02.2012 № 10125.



Обновлен 09 сен 2018. Создан 08 июн 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Besucherzahler most beautiful Russian and Ukrainian brides
счетчик посещений